Ісая 37

37 ¹Коли цар Єзекія почув це, роздер свій одяг, одягнув жалобне вбрання й пішов до дому нашого Отця. ²Він послав Еліакима, управителя палацу, писаря Шевну і старших священників, одягнених у веретище, до пророка Ісаї, сина Амоса. ³Вони сказали йому: «Єзекія каже: Сьогодні день скорботи, докору й зневаги. Діти дійшли до часу народження, та немає сили, щоб їх народити. ⁴Можливо, твій Отець почує слова Рабшака, якого його володар, цар Ассирії, послав, щоб глузувати з живого Отця, і докорить за слова, які почув. Тож піднеси молитву за останок, що вцілів.» ^a a v4 Рабшак — це титул, а не особисте ім’я: головний воєначальник ассирійського царя.

⁵Коли слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,

⁶Ісая сказав їм: «Скажіть вашому володареві: наш Отець каже: Не бійся слів, які ти почув, якими слуги царя Ассирії зневажали мене. ⁷Ось, Я вкладу в нього духа, і він почує звістку, повернеться до своєї землі, і там Я вражу його мечем.»

⁸Рабшак повернувся і знайшов ассирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що цар залишив Лахіш. ⁹Цар почув про Тіргаку, царя Кушу: «Він вийшов воювати проти тебе». Почувши це, він послав посланців до Єзекії: ¹⁰«Скажіть Єзекії, царю Юди: Нехай не обманює тебе Бог, на якого ти надієшся, кажучи: „Єрусалим не впаде до рук царя Ассирії“. ¹¹Ти чув, що зробили царі Ассирії з усіма землями, цілковито знищивши їх. То невже ти врятуєшся? ¹²Чи врятували боги народів тих, кого знищили мої батьки: Ґозан, Харан, Рецеф і людей Едему, що в Теласарі? ¹³Де цар Хамату, цар Арпаду, цар Сефарваїму, Хени й Івви?»

Розгорнуто перед Отцем

¹⁴Єзекія взяв листа з рук посланців, прочитав його, піднявся до дому нашого Отця й розгорнув його перед нашим Отцем. ¹⁵І Єзекія помолився нашому Отцеві, промовляючи: ¹⁶«Отче воїнств небесних, Отче Ізраїлю, що сидиш на престолі над херувимами, — ти один є наш Отець над усіма царствами землі; ти створив небо й землю. ¹⁷Нахилися, Отче наш, і почуй; відкрий свої очі, Отче наш, і поглянь; почуй усі слова Сеннахіріма, які він послав, щоб глузувати з живого Отця. ¹⁸Справді, Отче наш, царі Ассирії знищили всі народи та їхні землі, ¹⁹і повкидали їхніх богів у вогонь, бо то не боги, а діло людських рук, дерево й камінь; тому й знищили їх. ²⁰Тепер же, Отче наш, спаси нас від його руки, щоб усі царства землі пізнали, що ти один є наш Отець.»

Отець відповідає

²¹Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії: Так говорить Отець Ізраїлю: Оскільки ти молився мені про Сеннахіріма, царя Ассирії,

²²ось слово, яке сказав наш Отець проти нього: «Зневажає тебе, глузує з тебе діва, дочка Сіону; услід тобі хитає головою дочка Єрусалима. ²³Кого ти висміював і ганьбив? На кого підніс свій голос і погордо звів свої очі? На Святого Ізраїлевого! ²⁴Через своїх слуг ти глузував з Владики Отця і сказав: „Безліччю своїх колісниць я зійшов на височини гір, на найдальші кінці Лівану. Я зрубав його найвищі кедри, його добірні кипариси; я дійшов до його найдальшої вершини, до його найгустішого лісу. ²⁵Я копав криниці й пив воду; підошвою своєї ноги я висушив усі потоки Єгипту“. ²⁶Хіба ти не чув? Давно Я це зробив; від днів прадавніх Я задумав це. Тепер Я здійснив це, щоб ти перетворив укріплені міста на купи руїн. ²⁷Їхні мешканці, позбавлені сили, були збентежені й осоромлені; вони стали як польові рослини, як ніжна трава, як трава на дахах, що всихає, перш ніж виросте. ²⁸Але Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і коли входиш, і коли лютуєш проти мене. ²⁹За те, що ти лютуєш проти мене, і твоя зухвалість досягла моїх вух, Я вкладу свій гак у твій ніс і свою вуздечку у твої вуста і поверну тебе назад тією дорогою, якою ти прийшов.

³⁰«Ось тобі знак: цього року ти їстимеш те, що виросло саме собою, другого року — те, що зійде з того, а третього року сійте й жніть, садіть виноградники та їжте їхні плоди. ³¹А вцілілий останок дому Юди знову пустить коріння вниз і принесе плід угору. ³²Бо з Єрусалима вийде останок, а з гори Сіон — гурт тих, що вціліли. Ревність Отця воїнств небесних здійснить це.

³³Тому наш Отець так каже про царя Ассирії: Він не ввійде до цього міста й не пустить сюди стріли, не вийде проти нього зі щитом і не насипле проти нього облогового валу. ³⁴Він повернеться тією дорогою, якою прийшов; він не ввійде до цього міста, — каже наш Отець. ³⁵Бо Я захищу це місто, щоб спасти його, заради самого себе і заради Давида, свого слуги.»

³⁶Тоді вийшов посланець нашого Отця і вразив сто вісімдесят п’ять тисяч в ассирійському таборі; коли люди встали рано-вранці, усюди лежали мертві тіла. ³⁷Тож Сеннахірім, цар Ассирії, знявся з табору і пішов додому, і залишився в Ніневії. ³⁸Коли він поклонявся в храмі свого бога Нісроха, його сини Адрамелех і Шарецер убили його мечем і втекли до Арарату. А його син Асар-Хаддон став царювати замість нього.