Ісая 38

38 ¹У ті дні Єзекія смертельно захворів. Пророк Ісая, син Амоса, прийшов до нього й сказав: «Так говорить наш Отець: Упоряди свій дім, бо ти помреш і не одужаєш.»

²Тоді Єзекія повернувся обличчям до стіни й почав молитися нашому Отцеві, ³і сказав: «Благаю, мій Отче, згадай, як я вірно ходив перед тобою з цілим серцем і робив те, що добре в твоїх очах.» І Єзекія гірко заплакав.

⁴Тоді було слово нашого Отця до Ісаї:

⁵«Іди скажи Єзекії: „Так говорить наш Отець, Отець твого предка Давида: Я почув твою молитву й побачив твої сльози. Я додаю п’ятнадцять років до твого життя.“» ⁶Я врятую тебе й це місто від царя Ассирії; Я захищу це місто.

⁷«Ось тобі знак від нашого Отця, що він зробить те, що пообіцяв: ⁸Дивись, Я поверну назад тінь на десять сходинок, що їх сонце пройшло вниз на сходах Ахаза.» І сонце повернулося на десять сходинок, що ними зійшло вниз.

⁹Запис Єзекії, царя Юдиного, після його хвороби та одужання: ¹⁰Я сказав: «Посеред своїх днів я мушу пройти крізь ворота могили; я позбавлений решти своїх років.» ¹¹Я сказав: «Я не побачу самого нашого Отця в землі живих; я більше не гляну на людину серед тих, хто живе в цьому минущому світі. ¹²Моє житло вирвано й забрано від мене, наче намет пастуха. Я згорнув своє життя, мов ткач; він відрізає мене від верстата; від дня до ночі ти доводиш мене до кінця. ¹³Я тихо чекав до ранку, але, наче лев, він трощить усі мої кості; від дня до ночі ти доводиш мене до кінця. ¹⁴Наче ластівка чи журавель, щебечу я; стогну, мов голубка. Мої очі втомлюються, дивлячись угору. Владико Отче, я пригнічений; будь мені порукою безпеки!» ¹⁵Що мені сказати? Він промовив до мене, і він сам це вчинив. Я ходитиму повільно всі свої роки через гіркоту своєї душі. ¹⁶Владико Отче, цим живуть люди, і в усьому цьому — життя мого духу. Тож віднови мене до здоров’я й дай мені жити! ¹⁷Справді, на моє ж благо я зазнав такої гіркоти. У своїй любові ти вберіг моє життя від ями загибелі, бо ти кинув усі мої гріхи за свою спину. ¹⁸Бо могила не може прославити тебе; смерть не може співати тобі хвалу. Ті, що сходять у яму, не можуть сподіватися на твою вірність. ¹⁹Живі, живі — вони прославляють тебе, як я цього дня; батько звіщає дітям твою вірність. ²⁰Наш Отець спасе мене, і ми гратимемо мої пісні на струнних інструментах усі дні нашого життя, у домі нашого Отця.

²¹Ісая сказав: «Нехай візьмуть грудку інжиру, прикладуть до нариву, і він одужає.» ²²Єзекія запитав: «Який знак того, що я зійду до дому нашого Отця?»