Діяння апостолів 21

21 ¹Відірвавшись від них, ми відпливли й попрямували прямо до Косу, а наступного дня — до Родосу, звідти ж — до Патари. ²Знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, ми зійшли на нього й відпливли. ³Побачивши Кіпр і залишивши його ліворуч, ми попливли до Сирії й пристали в Тирі, де корабель мав розвантажити свій вантаж. ⁴Там ми знайшли учнів і залишилися на сім днів. Через Святого Духа вони раз у раз казали Павлові не ступати ногою в Єрусалим. ⁵Коли наш час там минув, ми вирушили далі, і всі вони з жінками й дітьми проводжали нас за місто. Ставши навколішки на березі, ми помолилися, ⁶і попрощалися одні з одними. Потім ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.

⁷Закінчивши наше плавання від Тира, ми прибули до Птолемаїди, привіталися з братами й залишилися з ними на один день.

⁸Наступного дня ми вирушили до Кесарії, увійшли в дім Филипа-благовісника, одного із сімох, і залишилися в нього. ⁹Він мав чотирьох незаміжніх дочок, які пророкували. ¹⁰Коли ми перебували там багато днів, з Юдеї прийшов пророк на ім’я Агав.

¹¹Він підійшов до нас, узяв Павлів пояс, зв’язав собі ноги й руки та сказав: «Святий Дух каже так: господаря цього пояса юдеї в Єрусалимі зв’яжуть так само, а потім видадуть його в руки язичників».

¹²Почувши це, ми й тамтешні люди благали Павла не йти до Єрусалима. ¹³Павло відповів: «Навіщо ви плачете й крає́те мені серце? Я готовий не лише бути зв’язаним, а й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса». ¹⁴А оскільки його не вдалося переконати, ми замовкли, сказавши: «Нехай буде воля Господня».

¹⁵Після цих днів ми зібралися й вирушили до Єрусалима. ¹⁶Разом із нами пішли й деякі учні з Кесарії, які привели нас до Мнасона, кіпрянина, давнього учня, щоб ми зупинилися в нього.

¹⁷Коли ми прибули до Єрусалима, брати радо прийняли нас. ¹⁸Наступного дня Павло пішов з нами до Якова, і там зібралися всі старійшини. ¹⁹Він привітав їх, а потім розповів одне за одним, що́ наш Отець зробив серед язичників через його служіння. ²⁰Почувши це, вони прославили нашого Отця, а потім сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно стоять за Закон. ²¹Їм розповіли, що ти навчаєш усіх юдеїв серед народів відступити від Мойсея, кажучи їм не обрізати своїх дітей і не дотримуватися наших звичаїв. ²²То що ж нам робити? Вони неодмінно почують, що ти прийшов. ²³Тож зроби те, що ми тобі кажемо. Є в нас четверо чоловіків, які дали обітницю. ^a a v23 Ці чоловіки дали обітницю назорея — тимчасову обітницю посвяти, яка завершувалася голінням голови та принесенням жертви в храмі. ²⁴Візьми цих чоловіків, очисти́ся разом із ними й заплати за них, щоб вони поголили собі голови. Тоді всі дізнаються, що чутки про тебе неправдиві і що ти сам дотримуєшся Закону. ²⁵А щодо язичників, які увірували, то ми вже написали наше рішення: утримуватися від їжі, принесеної ідолам, від крові, від задушених тварин і від статевої розпусти».

²⁶Тож Павло взяв тих чоловіків і наступного дня, очистившись разом із ними, увійшов у храм, оголошуючи, коли закінчаться дні очищення і коли буде принесена жертва за кожного з них.

Павла схоплено в храмі

²⁷Коли сім днів добігали кінця, юдеї з Азії, побачивши його в храмі, підбурили весь натовп і схопили його, ²⁸вигукуючи: «Ізраїльтяни, допоможіть! Це той чоловік, який усіх і всюди навчає проти нашого народу, Закону та цього місця. Ба більше, він привів греків у храм і осквернив це святе місце». ²⁹Бо раніше вони бачили з Павлом у місті ефесянина Трохима й гадали, що Павло привів його в храм.

³⁰Усе місто сколихнулося; люди позбігалися, схопили Павла, виволокли його з храму, і відразу ж зачинили брами. ³¹Коли вони намагалися вбити його, до командира когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим охоплений заворушенням. ³²Він негайно взяв воїнів і сотників та збіг до них. Побачивши командира й воїнів, натовп перестав бити Павла. ³³Командир підійшов, узяв його, наказав зв’язати його двома ланцюгами, а потім запитав, хто він такий і що він зробив. ³⁴У натовпі одні кричали одне, інші — інше. Не маючи змоги через галас дізнатися правду, він наказав відвести Павла до казарми. ³⁵Коли Павло дійшов до сходів, воїнам довелося нести його через лють натовпу, ³⁶бо юрба йшла слідом, вигукуючи: «Геть його!»

Павло звертається до натовпу

³⁷Коли Павла вже мали ввести до казарми, він запитав командира: «Чи можна мені щось тобі сказати?» Той відповів: «Ти знаєш грецьку?»

³⁸Хіба ти не той єгиптянин, який нещодавно підняв заколот і повів у пустелю чотири тисячі вбивць?

³⁹Павло відповів: «Я юдей із Тарса, що в Кілікії, громадянин не якогось незначного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу».

⁴⁰Коли дозвіл було дано, Павло став на сходах і подав народові знак рукою. Коли запала глибока тиша, він звернувся до них єврейською мовою: