Захист Павла єврейською мовою
Стоячи на сходах фортеці, Павло вгамовує натовп, заговоривши по-єврейськи, і розповідає власну історію: фарисей, вихований у Гамаліїла, гонитель, осліплений у дорозі. Вони слухають, доки він не каже, що його послано до язичників. Розтягнутий для бичування, він згадує, що народився римлянином.
22 1«Брати й батьки, вислухайте тепер мій захист перед вами.» 2Коли вони почули, що він звертається до них єврейською мовою, то принишкли ще більше. А він промовив:
3«Я юдей, народжений у Тарсі кілікійському, вихований у цьому місті, навчений біля ніг Гамалиїла суворого закону наших предків, ревний до Бога, як і всі ви сьогодні.
4Я переслідував цю Дорогу аж до смерті, зв’язуючи та кидаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок, 5як це може засвідчити первосвященник і вся рада старійшин. Від них я одержав листи до братів у Дамаску й вирушив, щоб привести тамтешніх в’язнями до Єрусалима на покарання.»
6«Коли я був у дорозі й наближався до Дамаска близько полудня, раптом велике світло з неба осяяло мене навколо.»
7Я впав на землю й почув голос, що казав мені: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене?»
8Я відповів: «Хто ти, Господи?» Він відповів мені: «Я Ісус із Назарета, якого ти переслідуєш.»
9«Ті, що були зі мною, бачили світло, але не розуміли голосу того, хто говорив до мене.»
10Я спитав: «Що мені робити, Господи?» А Господь відповів мені: «Устань та йди до Дамаска. Там тобі скажуть усе, що тобі призначено зробити.»
11«Оскільки яскравість того світла осліпила мене, мої супутники повели мене за руку до Дамаска.»
12«Один чоловік на ім’я Ананія, побожний за законом, якого добре шанували всі юдеї, що там жили, 13прийшов, став біля мене й сказав: „Брате Савле, прозри!“ Тієї ж миті я глянув угору й побачив його.»
14«Він сказав: „Бог наших батьків призначив тебе, щоб ти пізнав його волю, побачив Праведника й почув голос із його вуст; a a v14 «Праведник» — один із новозавітних титулів Ісуса: безгрішний, якого Павло зустрів на дорозі до Дамаска. 15бо ти будеш його свідком перед усіма людьми про те, що ти бачив і чув. 16А тепер чого ти зволікаєш? Устань, охрестися, обмий свої гріхи, прикликавши його ім’я.“»
17«Коли я повернувся до Єрусалима й молився в храмі, то впав у захоплення,»
18і побачив його, як він казав мені: «Поспіши та швидко залиш Єрусалим, бо вони не приймуть твого свідчення про мене.»
19Я сказав: «Господи, вони самі знають, що я ходив від синагоги до синагоги, ув’язнюючи та б’ючи тих, хто вірив у тебе. 20Коли проливалася кров Степана, твого свідка, я стояв поряд, схвалюючи це й стережучи одяг тих, хто його вбивав.»
21«А він сказав мені: „Іди, бо я пошлю тебе далеко до язичників.“»
22До цього слова вони його слухали, а тоді піднесли голос і закричали: «Зітри такого чоловіка з землі! Він не повинен жити!»
23А коли вони кричали, скидали свій одяг і кидали пил у повітря, 24командир наказав завести його до казарми й бичувати, щоб дізнатися, чому вони так проти нього кричали.
25Коли ж його розтягли для ременів, Павло сказав сотникові, що стояв поряд: «Чи дозволено вам бичувати римського громадянина, ще й незасудженого?»
26Почувши це, сотник пішов до командира й доповів йому: «Що ти збираєшся робити? Цей чоловік — римський громадянин.»
27Тоді командир підійшов і запитав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» «Так», — відповів той.
28Командир сказав: «Я заплатив велику суму за це громадянство.» А Павло відповів: «А я народився громадянином.»
29Тож ті, що мали його допитувати, одразу відступили; а командир злякався, зрозумівши, що зв’язав римського громадянина. 30Наступного дня, бажаючи точно дізнатися, у чому юдеї його звинувачують, командир звільнив Павла, наказав зібратися первосвященникам і всій раді, вивів Павла та поставив його перед ними.
