Діяння апостолів 23

23 ¹Павло пильно подивився на раду: «Брати, я жив перед нашим Отцем із цілком чистим сумлінням аж до сьогодні.»

²Первосвященник Ананій наказав тим, хто стояв біля нього, ударити Павла по устах.

³Павло сказав йому: «Тебе вдарить наш Отець, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, а сам порушуєш закон, наказуючи бити мене?»

⁴Ті, хто стояв поруч, сказали: «Ти смієш ображати первосвященника нашого Отця?»

⁵Павло відповів: «Брати, я не знав, що він первосвященник; бо Писання каже: „Не говори зла про начальника народу твого.“»

⁶Павло, знаючи, що одні були садукеями, а інші фарисеями, вигукнув у раді: «Брати, я фарисей, син фарисеїв. Мене судять за надію та воскресіння мертвих!»

⁷Коли він сказав це, виникла суперечка між фарисеями та садукеями, і зібрання розділилося. ⁸Бо садукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають усе це. ⁹Зчинився гучний галас. Деякі книжники з боку фарисеїв підвелися й завзято сперечалися: «Ми не знаходимо нічого поганого в цьому чоловікові. А що, як дух або ангел говорив до нього?» ¹⁰Коли суперечка стала бурхливою, командир, боячись, що вони роздеруть Павла на шматки, наказав воїнам зійти, вихопити його з-поміж них і привести до казарми.

¹¹Наступної ночі наш Господь Ісус став біля нього й сказав: «Будь мужній! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так мусиш свідчити й у Римі.»

Змова проти життя Павла

¹²На світанку юдеї змовилися й поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. ¹³Тих, хто пристав до цієї змови, було понад сорок. ¹⁴Вони пішли до первосвящеників і старійшин та сказали: «Ми зв’язали себе суворою клятвою нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла. ¹⁵Тож тепер ви разом із радою попросіть командира привести його до вас, нібито щоб докладніше розглянути його справу. А ми готові вбити його, перше ніж він прибуде.»

¹⁶Але син сестри Павла, почувши про засідку, пішов, увійшов до казарми й розповів Павлові. ¹⁷Павло покликав сотника й сказав: «Відведи цього юнака до командира — він має щось повідомити.»

¹⁸Той відвів його до командира й сказав: «В’язень Павло покликав мене й попросив привести до тебе цього юнака; він має щось тобі сказати.»

¹⁹Командир узяв його за руку, відвів набік наодинці й запитав: «Що ти маєш мені сказати?»

²⁰Той сказав: «Юдеї домовилися попросити тебе, щоб завтра ти привів Павла до ради, нібито щоб докладніше розпитати про нього. ²¹Не слухай їх — понад сорок їхніх людей чатують на нього в засідці. Вони зв’язали себе клятвою не їсти й не пити, доки не вб’ють його, і тепер готові, чекаючи на твою згоду.»

²²Командир відпустив юнака, наказавши йому: «Нікому не кажи, що ти повідомив мені про це.»

Отець захищає свого свідка

²³Потім він покликав двох сотників: «Приготуйте двісті воїнів до Кесарії, і сімдесят вершників, і двісті списоносців на дев’яту годину цієї ночі.» ²⁴Він звелів їм приготувати коней для Павла, щоб безпечно доправити його до намісника Фелікса. ²⁵І написав листа такого змісту:

²⁶«Клавдій Лісій — його високоповажності намісникові Феліксові: вітаю.

²⁷Юдеї схопили цього чоловіка й мали вже вбити його, коли я прийшов зі своїм військом і врятував його, дізнавшись, що він римський громадянин. ²⁸Бажаючи дізнатися, у чому вони його звинувачують, я привів його до їхньої ради. ²⁹Я виявив, що його звинувачують у питаннях їхнього закону, але немає жодного звинувачення, вартого смерті чи ув’язнення. ³⁰Коли мені повідомили про змову проти цього чоловіка, я відразу послав його до тебе, наказавши також його обвинувачам викласти перед тобою свою справу проти нього.»

³¹Тож воїни, виконуючи наказ, узяли Павла й повели його вночі до Антипатриди. ³²Наступного дня вони відпустили вершників іти з ним далі, а самі повернулися до казарми. ³³Вершники прибули до Кесарії, передали листа намісникові й поставили перед ним Павла. ³⁴Прочитавши його, намісник запитав, з якої він провінції, і дізнавшись, що з Килікії, ³⁵«Я вислухаю тебе, — сказав він, — коли прибудуть твої обвинувачі.» І наказав тримати його під вартою в преторії Ірода.