Діяння апостолів 24

24 ¹Через п’ять днів первосвященник Ананія прийшов із кількома старійшинами та адвокатом Тертуллом, і вони висунули звинувачення проти Павла перед намісником. ²Коли Павла покликали, Тертулл почав своє звинувачення: «Завдяки тобі ми маємо великий мир, і завдяки твоїй передбачливості в цьому народі проведено реформи, ³ми визнаємо це всіляко й усюди, високодостойний Феліксе, з усякою вдячністю. ⁴Та щоб не затримувати тебе довше, я прошу тебе прихильно вислухати нас у кількох словах. ⁵Ми виявили, що цей чоловік — як зараза, що збурює заворушення серед усіх юдеїв по всьому світу, і ватажок назарейської секти. ⁶Він навіть намагався осквернити храм, тож ми схопили його. ^a a v6 Найдавніші рукописи не містять тут вірша 7; пізніші копії додають: «Але прийшов тисяцький Лісій і з великою силою забрав його з наших рук», ⁸Допитавши його сам, ти зможеш дізнатися про все, у чому ми його звинувачуємо».

⁹Юдеї також приєдналися до звинувачень, наполягаючи, що все це саме так.

¹⁰Намісник дав йому знак говорити. Павло відповів: «Знаючи, що ти багато років судиш цей народ, я радо захищаю себе. ¹¹Ти можеш переконатися, що минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як я прийшов до Єрусалима поклонитися. ¹²Вони не заставали мене, щоб я з кимось сперечався чи збурював натовп — ні в храмі, ні в синагогах, ні будь-де в місті. ¹³І не можуть вони довести тобі звинувачень, які тепер висувають проти мене. ¹⁴Але визнаю перед тобою: ідучи Дорогою, яку вони називають сектою, я служу Богові наших предків, вірячи в усе, що згідне із Законом і написане в Пророків. ¹⁵Я маю надію на нашого Отця — надію, яку поділяють і ці люди, — що воскреснуть як праведні, так і неправедні. ¹⁶Тому я завжди прагну мати чисте сумління перед нашим Отцем і перед людьми. ¹⁷Через кілька років я прийшов, щоб принести дари милосердя для бідних мого народу та жертви. ¹⁸Саме тоді вони й застали мене в храмі очищеним — без натовпу, без заворушення. ¹⁹Деякі юдеї з Азії мали б бути тут перед тобою й звинувачувати, якщо мають щось проти мене. ²⁰Або ж нехай самі ці люди скажуть, яку провину знайшли вони, коли я стояв перед радою, ²¹окрім цього одного, що я вигукнув, стоячи серед них: „Через воскресіння мертвих мене сьогодні судять перед вами“».

²²Фелікс, який досить добре знав Дорогу, відклав слухання: «Коли прибуде тисяцький Лісій, я вирішу вашу справу». ²³Він наказав сотникові стерегти Павла, але давати йому певну свободу й не забороняти нікому з його друзів служити йому.

²⁴Через кілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзіллою, юдейкою, послав по Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса. ²⁵Коли Павло говорив про праведність, стриманість і майбутній суд, Фелікс злякався й сказав: «Досить поки що; іди. Коли матиму час, я покличу тебе». ²⁶Він також сподівався, що Павло дасть йому грошей, тож часто посилав по нього й розмовляв із ним.

²⁷Через два роки наступником Фелікса став Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла у в’язниці.