Діяння апостолів 25

25 ¹Через три дні після прибуття в провінцію Фест вирушив із Кесарії до Єрусалима. ²Там первосвященники та юдейські провідники виклали йому свою справу проти Павла й наполегливо просили його, ³домагаючись ласки проти нього — щоб він викликав Павла до Єрусалима. А самі готували засідку, щоб убити його в дорозі. ⁴Фест відповів, що Павла тримають у Кесарії і що сам він незабаром туди вирушить. ⁵«Отже, — мовив він, — нехай ті з вас, хто має змогу, зійдуть зі мною й звинуватять цього чоловіка, якщо є за ним якась провина.»

⁶Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, Фест вирушив до Кесарії. Наступного дня він сів на суддівське місце й наказав привести Павла. ⁷Коли Павло з’явився, юдеї, що прийшли з Єрусалима, оточили його, висуваючи багато тяжких звинувачень, яких не могли довести. ⁸Павло сказав на свій захист: «Я нічим не завинив ні проти юдейського Закону, ні проти храму, ні проти кесаря.»

⁹Але Фест, бажаючи догодити юдеям, запитав Павла: «Чи згоден ти піти до Єрусалима, щоб там я судив тебе за цими звинуваченнями?»

¹⁰Павло відповів: «Я стою перед судом кесаря, де мене й належить судити. Юдеям я нічим не завинив, як ти й сам добре знаєш. ¹¹Якщо я вчинив зло й зробив щось варте смерті, то не відмовляюся вмерти. Та коли звинувачення цих людей проти мене безпідставні, ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаря.»

¹²Порадившись зі своєю радою, Фест відповів: «Ти зажадав суду кесаря — до кесаря й підеш.»

¹³Через кілька днів до Кесарії прибули цар Агриппа та Вереніка, щоб привітати Феста. ¹⁴Оскільки вони пробули там багато днів, Фест виклав цареві справу Павла: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у в’язниці. ¹⁵Коли я був у Єрусалимі, первосвященники та юдейські старійшини скаржилися на нього, вимагаючи його засудження. ¹⁶Я відповів їм, що в римлян не заведено видавати когось, поки обвинувачений не стане віч-на-віч зі своїми обвинувачами й не дістане нагоди захиститися від звинувачення. ¹⁷Тож коли вони зібралися тут, я, не зволікаючи, наступного дня сів на суддівське місце й наказав привести цього чоловіка. ¹⁸Та коли його обвинувачі встали, вони не висунули жодного злочину з тих, яких я очікував. ¹⁹Натомість вони сперечалися з ним про якісь питання своєї віри та про якогось померлого Ісуса, про якого Павло твердив, що він живий. ²⁰Не знаючи, як це розслідувати, я запитав, чи не хоче він піти до Єрусалима, щоб там його судили за цими звинуваченнями. ²¹Але оскільки Павло зажадав, щоб його тримали до рішення імператора, я звелів тримати його, доки не відішлю до кесаря.»

²²Агриппа сказав Фестові: «Я й сам хотів би послухати цього чоловіка.» — «Завтра, — відповів Фест, — ти його почуєш.»

Павло постає перед Агриппою та Веренікою

²³Наступного дня Агриппа та Вереніка прибули з великою пишнотою й увійшли до зали разом із воєначальниками та найповажнішими людьми міста. За наказом Феста привели Павла. ²⁴Фест сказав: «Царю Агриппо й усі присутні тут із нами! Ви бачите цього чоловіка. Через нього до мене зверталася вся юдейська громада — і в Єрусалимі, і тут, — кричачи, що йому не можна більше жити. ²⁵Але я не знайшов нічого, вартого смерті, а що він сам зажадав суду імператора, то я вирішив відіслати його. ²⁶Я не маю нічого певного написати про нього своєму володареві, тож і привів його перед вас усіх, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб після цього допиту мати що написати. ²⁷Бо, як на мене, безглуздо посилати в’язня, не вказавши звинувачень проти нього.»