Діяння апостолів 26

26 ¹Агриппа сказав Павлові: «Тобі дозволено говорити на свій захист». Тоді Павло простягнув руку й почав свій захист.

²Царю Агриппо, я вважаю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою від усіх звинувачень юдеїв, ³особливо тому, що ти добре знаєш усі юдейські звичаї та суперечки, тож прошу тебе терпляче вислухати мене.

⁴Усі юдеї знають моє життя від юності, яке від самого початку минало серед мого народу та в Єрусалимі. ⁵Вони давно мене знають і, якщо захочуть засвідчити, можуть сказати, що я жив як фарисей, за найсуворішою течією нашої віри. ⁶А тепер я стою перед судом за надію на обітницю, яку наш Отець дав нашим батькам. ⁷Наших дванадцять племен сподіваються досягти цієї обітниці, ревно служачи йому вдень і вночі. За цю надію, царю, мене й звинувачують юдеї. ⁸Чому ж ви вважаєте неймовірним, що наш Отець воскрешає мертвих?

⁹Я й сам вважав, що мушу багато чого робити проти імені Ісуса з Назарета. ¹⁰Так я й робив у Єрусалимі: отримавши владу від первосвящеників, я ув’язнив багатьох святих, а коли їх засуджували на смерть, голосував проти них. ¹¹У кожній синагозі я часто карав їх, намагаючись примусити їх говорити проти Бога; розлючений на них, я переслідував їх навіть по чужих містах.

¹²Під час однієї такої подорожі я вирушив до Дамаска з владою та дорученням від первосвящеників. ¹³Опівдні, царю, я побачив на дорозі світло з неба, яскравіше за сонце, що сяяло навколо мене та моїх супутників.

¹⁴Ми всі впали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене? Важко тобі бити проти рожна». ^a a v14 «Бити проти рожна» — поширений вислів про впертого вола, що опирається гострому дрючку хлібороба: такий опір лише ранить тебе самого.

¹⁵Я запитав: «Хто ти, Господи?» Господь відповів: «Я Ісус, якого ти переслідуєш.

¹⁶Але підведися й стань на ноги. Я з’явився тобі ось для чого: щоб настановити тебе служителем і свідком і того, що ти вже побачив у мені, і того, що я ще покажу тобі, ¹⁷рятуючи тебе від твого народу та від язичників, до яких я посилаю тебе, ¹⁸щоб відкрити їм очі, аби вони повернулися від темряви до світла й від влади сатани до нашого Отця та отримали прощення гріхів і місце серед освячених вірою в мене».

¹⁹Тому, царю Агриппо, я не був непокірний небесному видінню, ²⁰а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, потім у Єрусалимі й по всій землі юдейській, а також язичникам, щоб вони покаялися й навернулися до нашого Отця, чинячи діла, гідні покаяння. ²¹Саме через це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити. ²²Але з допомогою нашого Отця я стою донині, свідчачи і малим, і великим, і не кажу нічого, окрім того, що пророки та Мойсей провістили як майбутнє: ²³що Христос мусить постраждати і, першим воскреснувши з мертвих, звістити світло і нашому народові, і язичникам.

²⁴Коли Павло так захищався, Фест голосно сказав: «Павле, ти збожеволів! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства».

²⁵Але Павло відповів: «Я не збожеволів, високодостойний Фесте; я кажу слова правди та здорового глузду. ²⁶Цар знає про це, і я говорю до нього сміливо. Я переконаний, що ніщо з цього не втаїлося від нього, бо це не діялося десь у закутку. ²⁷Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш».

²⁸Агриппа сказав: «Ти так швидко хочеш переконати мене стати християнином?»

²⁹Павло відповів: «Чи то скоро, чи нескоро, я молю нашого Отця, щоб не тільки ти, а й усі, хто слухає мене сьогодні, стали такими, як я, — тільки без цих кайданів».

³⁰Тоді підвівся цар, а також намісник, Вереніка й ті, хто сидів разом із ними.

³¹Виходячи, вони говорили одне одному: «Ця людина не заслуговує ні на смерть, ні на ув’язнення».

³²Агриппа сказав Фестові: «Цю людину можна було б звільнити, якби вона не відкликалася до кесаря».