1 Самуїла 4

4 ¹Слово Самуїла дійшло до всього Ізраїля. Ізраїль вийшов воювати з филистимлянами й отаборився біля Евен-Езера, а филистимляни отаборилися в Афеку.

²Филистимляни вишикувалися проти Ізраїля. Битва розгорілася, і Ізраїль зазнав поразки від филистимлян, які вбили на полі близько чотирьох тисяч чоловіків. ³Коли військо повернулося до табору, старійшини Ізраїля запитали: «Чому наш Отець дозволив филистимлянам розбити нас сьогодні? Принесімо з Шіло ковчег заповіту нашого Отця, щоб він прийшов між нас і врятував нас від наших ворогів».

⁴Тож люди послали до Шіло і принесли ковчег заповіту Отця небесних воїнств, який сидить над херувимами. Там при ковчезі заповіту нашого Отця були двоє синів Ілія, Хофні та Пінхас. ⁵Коли ковчег заповіту нашого Отця ввійшов у табір, весь Ізраїль закричав так гучно, що земля здригнулася. ⁶Филистимляни почули крик і запитали: «Що це за гучний крик у таборі євреїв?» Тоді вони дізналися, що ковчег нашого Отця ввійшов у табір. ⁷Филистимляни злякалися, бо казали: «Бог увійшов у табір!» Потім сказали: «Ми приречені — такого ще ніколи не було. ⁸Ми приречені! Хто врятує нас від руки цих могутніх богів? Це ж ті боги, що вразили єгиптян усілякими карами в пустелі. ⁹Будьте мужні, филистимляни! Будьте мужами, інакше служитимете євреям, як вони служили вам. Будьте мужами — бийтеся!» ¹⁰Филистимляни билися, і Ізраїль зазнав поразки, кожен тікав до свого намету. Різанина була страшна: полягло тридцять тисяч ізраїльських піхотинців. ¹¹Ковчег нашого Отця був захоплений, а двоє синів Ілія, Хофні та Пінхас, загинули.

Ілій падає, і слава відходить

¹²Того дня один чоловік із роду Веніаміна прибіг із поля битви до Шіло в роздертому одязі й з пилом на голові. ^a a v12 Роздирання свого одягу та посипання голови пилом були давніми знаками глибокого горя й жалоби. ¹³Коли той прийшов, Ілій сидів на своєму сидінні при дорозі й виглядав, бо серце його тремтіло за ковчег нашого Отця. Чоловік увійшов у місто, сповістив про це, і все місто заголосило. ¹⁴Коли Ілій почув голосіння, він запитав: «Що це за шум?» Тоді чоловік поспішив до нього й розповів Ілієві.

¹⁵Ілієві було дев’яносто вісім років, і очі його так потьмяніли, що він не міг бачити. ¹⁶Чоловік сказав Ілієві: «Я прийшов із битви, сьогодні втік із поля бою». Ілій запитав: «Що сталося, сину мій?»

¹⁷Вісник відповів: «Ізраїль утік перед филистимлянами; до того ж великі втрати серед війська; до того ж обидва твої сини, Хофні та Пінхас, загинули; і ковчег нашого Отця захоплено».

¹⁸Щойно він згадав ковчег нашого Отця, Ілій упав навзнак зі свого сидіння біля воріт, зламав собі шию й помер, бо був старий і важкий. Він судив Ізраїль сорок років.

¹⁹Його невістка, дружина Пінхаса, була вагітна, близько до пологів. Почувши, що ковчег нашого Отця захоплено, а її свекор і чоловік померли, вона зігнулася й народила, бо біль охопив її. ²⁰Коли вона вмирала, жінки, що стояли біля неї, сказали: «Не бійся, бо ти народила сина». Та вона не відповіла й не звернула уваги. ²¹Вона назвала хлопчика Іхавод, кажучи: «Слава відійшла від Ізраїля» — через захоплення ковчега нашого Отця та смерть її свекра й чоловіка. ^b b v21 Ім’я Іхавод означає «немає слави» — крик матері про те, що слава нашого Отця відійшла від Ізраїля разом із ковчегом. ²²Вона сказала: «Слава покинула Ізраїль, бо ковчег нашого Отця захоплено».