1 Самуїла 3

3 ¹Хлопчик Самуїл служив нашому Отцеві під наглядом Ілія. У ті дні слово нашого Отця було рідкісним, видіння траплялися нечасто. ²Одного дня Ілій лежав на своєму звичному місці. Очі його так ослабли, що він не міг бачити. ³Світильник нашого Отця ще не згас. Самуїл лежав у храмі нашого Отця, де був його ковчег. ⁴Тоді наш Отець покликав Самуїла, і Самуїл відповів: «Ось я».

⁵Він побіг до Ілія й сказав: «Ось я, ти кликав мене». Ілій сказав: «Я не кликав тебе. Повернися й лягай». І він пішов та ліг.

⁶Знову наш Отець покликав: «Самуїле!» Самуїл устав, пішов до Ілія й сказав: «Ось я, ти кликав мене». «Я не кликав, сину мій, — сказав Ілій. — Повернися й лягай».

⁷Самуїл ще не знав нашого Отця, слово нашого Отця ще не було відкрите йому. ⁸І наш Отець покликав Самуїла знову, утретє. Він устав, пішов до Ілія й сказав: «Ось я, ти кликав мене». Тоді Ілій зрозумів, що то наш Отець кличе хлопчика.

⁹Ілій сказав Самуїлові: «Іди лягай. Якщо він покличе, скажи: „Говори, Отче мій, бо слуга твій слухає“». І Самуїл пішов та ліг на своєму місці.

¹⁰Тоді наш Отець прийшов, став там і покликав, як перше: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл відповів: «Говори, бо слуга твій слухає».

¹¹Тоді наш Отець сказав Самуїлові: «Дивись — Я збираюся зробити в Ізраїлі таке, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах. ¹²Того дня Я здійсню проти Ілія все, що сказав про його сім’ю, від початку до кінця. ¹³Я сказав йому, що судитиму його дім навіки за гріх, про який він знав: його сини зневажали Мене, а він ніколи не спиняв їх. ¹⁴Тож Я поклявся домові Ілія: провина дому Ілія ніколи не буде спокутувана ні жертвою, ні приношенням».

¹⁵Самуїл лежав до ранку, потім відчинив двері дому нашого Отця. Але він боявся розповісти Ілієві про видіння. ¹⁶Але Ілій покликав його й сказав: «Самуїле, сину мій». «Ось я», — відповів Самуїл.

¹⁷«Що він сказав тобі? — запитав Ілій. — Не приховуй цього від мене. Нехай наш Отець суворо покарає тебе, якщо ти приховаєш від мене хоч щось із того, що він тобі сказав».

¹⁸Самуїл розповів йому все й нічого не приховав від нього. Ілій сказав: «Це наш Отець. Нехай робить те, що вважає за добре».

¹⁹Самуїл виріс, і наш Отець був з ним, не даючи жодному зі слів Самуїла впасти на землю. ²⁰Увесь Ізраїль, від Дана до Вирсавії, знав, що Самуїл був визнаний пророком нашого Отця. ^a a v20 Дан був найпівнічнішим містом Ізраїлю, а Вирсавія — найпівденнішим; «від Дана до Вирсавії» означає по всій землі. ²¹Наш Отець і далі з’являвся у Шіло, бо там він відкрив себе Самуїлові через своє слово.