1 Самуїла 2

2 ¹Анна молилася: «Серце моє радіє в моєму Отці; піднісся мій ріг у моєму Отці. Уста мої сміливо говорять проти моїх ворогів, бо радію із твого порятунку.

²«Немає святого, як наш Отець; немає нікого, крім тебе; немає скелі, як наш Отець.

³«Не говоріть більше так гордовито; нехай не виходить зухвалість із ваших уст, бо наш Отець — Отець пізнання, і ним зважуються вчинки.

⁴Луки сильних поламані, а ті, що спотикалися, оперезані силою.

⁵Ті, що були ситі, наймаються за хліб, а голодні більше не голодують. Неплідна народила сімох, а та, що мала багато дітей, знемагає.

⁶Наш Отець умертвляє і оживляє; зводить до могили й підіймає.

⁷Наш Отець робить убогим і робить багатим; він принижує і підносить.

⁸Він підіймає вбогого з пороху і підносить бідного з попелища, щоб посадити їх із князями і дати їм престол слави. Бо стовпи землі належать нашому Отцю, і на них він поставив світ.

⁹«Він береже ноги своїх вірних, а нечестиві замовкають у темряві; бо не силою перемагає людина.

¹⁰Ті, що противляться нашому Отцю, будуть розбиті; він загримить на них з небес. Наш Отець судитиме кінці землі; він дасть силу своєму цареві і піднесе ріг свого помазанця.»

¹¹Потім Елкана пішов додому в Раму, а хлопчик служив нашому Отцю перед священником Ілієм.

Нікчемні сини Ілія

¹²А сини Ілія були нікчемними людьми; вони не знали нашого Отця. ^a a v12 Ці священники виконували обряди, але ніколи не знали нашого Отця як свого власного,— трагедія релігійного служіння без стосунків. ¹³Таким був звичай священників із народом: коли хтось приносив жертву, приходив слуга священника, поки варилося м’ясо, з тризубою виделкою в руці. ¹⁴Він штрикав нею в горщик, казан, котел чи сковороду; усе, що виделка витягала, священник брав собі. Так вони чинили з усіма ізраїльтянами, що приходили до Шіло. ¹⁵Ще перед тим, як спалити жир, приходив слуга священника й казав тому, хто приносив жертву: «Дай м’яса на печеню для священника, бо він не візьме вареного м’яса, тільки сире.»

¹⁶Якщо чоловік казав: «Нехай спершу спалять жир, а потім бери, що хочеш», той відповідав: «Ні, дай зараз, а то візьму силою.» ¹⁷Гріх цих юнаків був дуже великий перед нашим Отцем, бо вони зневажали жертву нашого Отця. ¹⁸А Самуїл служив перед нашим Отцем, хлопчик, одягнений у лляний ефод. ^b b v18 Ефод — це особливий лляний одяг, який носили священники Ізраїлю, коли служили у святині. ¹⁹Щороку його мати робила йому маленьку одежину й приносила її, коли приходила зі своїм чоловіком на щорічну жертву. ²⁰Ілій благословляв Елкану та його дружину: «Нехай наш Отець дасть тобі нащадків від цієї жінки замість того, що вона випросила в нього й віддала нашому Отцю.» Потім вони йшли додому. ²¹Наш Отець подбав про Анну; вона зачала й народила трьох синів і двох дочок. А хлопчик Самуїл виростав перед нашим Отцем.

²²Ілій був дуже старий. Він усе чув про те, що його сини робили всьому Ізраїлю, і як вони лягали з жінками, що служили при вході до намету зборів. ²³Він запитав їх: «Чому ви так чините? Я чую про ваші злі вчинки від усіх цих людей. ²⁴Ні, сини мої; недобра та чутка, яку я чую,— вона шириться серед народу нашого Отця. ²⁵Якщо хтось згрішить проти іншого, наш Отець може заступитися за нього. Але якщо хтось згрішить проти нашого Отця, хто заступиться за грішника? Та вони не слухалися голосу свого батька, бо наш Отець мав намір убити їх.»

²⁶А хлопчик Самуїл усе зростав і статурою, і в милості перед нашим Отцем та людьми.

Наш Отець судить дім Ілія

²⁷Прийшов до Ілія чоловік нашого Отця: «Так говорить наш Отець: „Хіба я не відкрився ясно домові твого батька, коли вони були в Єгипті, під домом фараона?

²⁸„Я вибрав його з усіх племен Ізраїля собі за священника — щоб він сходив до мого жертовника, кадив ладан, носив ефод переді мною. Я дав домові твого батька всі огняні жертви Ізраїлю. ²⁹Чому ти топчеш мою жертву й приношення, які я повелів для мого житла, і шануєш своїх синів більше за мене, годуючись найкращим з кожного приношення мого народу Ізраїля?“

³⁰«Тож так проголошує наш Отець Ізраїлю: „Я казав, що твій дім і дім твого батька ходитимуть переді мною повік.“ Але тепер наш Отець проголошує: „Ніколи! Я шаную тих, хто шанує мене; а тих, хто зневажає мене, я знехтую.“ ³¹Надходять дні, коли я відсічу твою силу й силу дому твого батька, так що ніхто в твоєму домі не досягне старості. ³²Ти побачиш біду в моєму житлі, попри все добро, зроблене для Ізраїлю; і вже ніколи не буде старого в твоєму домі. ³³Та не кожного з твоїх я відсічу від мого жертовника; одного збережу, щоб виплакати твої очі й засмутити твоє серце, але всі твої нащадки помруть у розквіті життя. ³⁴Ось тобі знак: двоє твоїх синів, Хофні та Пінхас, обидва помруть одного дня. ³⁵Я поставлю собі вірного священника, який чинитиме те, що в моєму серці й на думці. Я збудую йому тривкий дім, і він ходитиме перед моїм помазанцем повік. ^c c v35 Вірний священник, якого обіцяв наш Отець, указує понад Самуїла та Садока на Ісуса, досконалого первосвященника, який завжди чинить те, що в серці Отця. ³⁶Кожен, хто залишиться в твоєму домі, прийде й уклониться йому заради срібла та буханця хліба, кажучи: „Прилаштуй мене до якоїсь священницької служби, щоб я міг з’їсти шматок хліба.“»