Євангеліє від Луки 12

12 ¹Тим часом, коли зібралися тисячі людей, так що топтали одне одного, Ісус почав говорити насамперед до своїх учнів: «Стережіться закваски фарисеїв, тобто лицемірства. ²Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. ³Тож усе, що ви сказали в темряві, почується у світлі, а що ви шепотіли у внутрішніх кімнатах, проголоситься з дахів.

⁴«Кажу ж вам, друзі мої: не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а потім не може зробити нічого більше. ⁵Я покажу вам, кого треба боятися: бійтеся того, хто, вбивши, має владу вкинути вас у пекло. Так, кажу вам, його бійтеся.

⁶Хіба не продають п’ять горобців за дві дрібні монети? Проте жоден з них не забутий перед нашим Отцем. ^a a v6 Асарій — дрібна мідна монета невеликої вартості; за дві такі монети купували п’ять горобців. ⁷Але навіть волосся на вашій голові все полічене. Не бійтеся — ви вартніші за багатьох горобців.

⁸«І кажу вам: кожного, хто визнає мене перед людьми, визнає і Син Людський перед ангелами нашого Отця. ⁹А хто зречеться мене перед людьми, того зречуться перед ангелами нашого Отця. ¹⁰Кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься, але хто богохульствуватиме проти Святого Духа, тому не проститься. ¹¹Коли вас приведуть до синагог, до начальників і до влади, не турбуйтеся, як вам захищатися чи що казати, ¹²бо Святий Дух тієї ж години навчить вас, що треба казати.»

Безумець, який забув нашого Отця

¹³Хтось із натовпу сказав йому: «Учителю, скажи моєму братові, щоб поділив зі мною спадщину.»

¹⁴Але Ісус відповів йому: «Чоловіче, хто поставив мене суддею чи посередником над вами?» ¹⁵І сказав їм: «Глядіть! Стережіться всякої зажерливості, бо життя людини не залежить від того, скільки майна вона має.»

¹⁶І розповів їм притчу: «В одного багатія земля вродила щедрий урожай.

¹⁷І подумав він сам собі: „Що мені робити? Немає куди зібрати свій урожай.“ ¹⁸Тож сказав: „Ось що зроблю: розберу свої клуні та збудую більші, і зберу туди все своє зерно й усе своє добро.“ ¹⁹І скажу душі своїй: „Душе, маєш багато добра, складеного на багато років. Спочивай, їж, пий, тішся життям.“

²⁰Але наш Отець сказав йому: „Безумцю! Цієї ночі душу твою заберуть від тебе. Кому ж тоді дістанеться те, що ти наготував?“ ²¹Так буває з кожним, хто збирає скарби для себе, а не багатіє для нашого Отця.»

Наш Отець знає, що вам потрібно

²²Тоді Ісус сказав своїм учням: «Тому кажу вам: не турбуйтеся про своє життя, що будете їсти, ні про тіло, у що одягнетеся. ²³Бо життя більше за їжу, і тіло більше за одяг. ²⁴Погляньте на воронів: вони не сіють і не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, та наш Отець годує їх. Наскільки ж ви цінніші за птахів! ²⁵Хто з вас, турбуючись, може додати до свого життя бодай одну годину? ²⁶Коли ж ви й такої дрібниці не можете зробити, чому турбуєтеся про решту? ²⁷Погляньте, як ростуть лілеї: не трудяться й не прядуть. Та кажу вам: навіть Соломон у всій своїй пишноті не вбирався так, як одна з них. ²⁸Якщо ж траву в полі, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, наш Отець так одягає, то наскільки більше вас, маловіри!

²⁹Не шукайте, що вам їсти чи пити, і не тривожтеся. ³⁰Бо всього цього шукають народи світу, а ваш Отець знає, що це вам потрібно. ³¹Натомість шукайте Царства нашого Отця, і це вам додасться.

³²«Не бійтеся, мале стадо, бо ваш Отець уподобав дати вам Царство. ³³Продайте своє майно й роздайте бідним. Робіть собі гаманці, що не старіють, — невичерпний скарб на небесах, куди не підходить злодій і де не нищить міль. ³⁴Бо де ваш скарб, там буде й ваше серце.

Будьте готові, коли повернеться господар

³⁵«Нехай стегна ваші будуть підперезані, а світильники — запалені, ³⁶наче слуги, що чекають на свого господаря, коли він повернеться з весільного бенкету, щоб відчинити йому відразу, тільки-но він прийде й постукає. ³⁷Блаженні ті слуги, яких господар, прийшовши, застане пильними. Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, підійшовши, служитиме їм. ³⁸Чи прийде він опівночі, чи перед світанком, блаженні ті слуги, якщо він застане їх готовими. ³⁹Знайте ж те, що якби господар дому знав, о котрій годині прийде злодій, то не дозволив би вломитися у свій дім. ⁴⁰Будьте готові й ви, бо Син Людський прийде тієї години, якої не сподіваєтеся.»

⁴¹Петро сказав: «Господи, чи цю притчу ти говориш нам, чи всім?»

⁴²Господь відповів: «Хто ж той вірний і розумний управитель, якого господар поставить над своєю челяддю, щоб вчасно видавати їм їхню пайку? ⁴³Блаженний той слуга, якого господар, повернувшись, застане за цим ділом. ⁴⁴Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном. ⁴⁵Але якщо той слуга скаже собі: „Мій господар бариться з приходом,“ і почне бити слуг і служниць, їсти, пити й напиватися, ⁴⁶то господар того слуги прийде того дня, якого він не сподівається, і о тій годині, якої не знає, і розітне його надвоє, і призначить йому місце серед невірних. ⁴⁷Той слуга, який знав волю свого господаря, але не приготувався й не вчинив за його волею, дістане багато ударів. ⁴⁸А той, хто не знав, але зробив щось варте кари, дістане мало ударів. Від кожного, кому дано багато, багато й вимагатимуть; а кому багато довірено, з того більше й запитають.

Син приносить вогонь, а не мир

⁴⁹«Я прийшов кинути вогонь на землю, і як би я хотів, щоб він уже розгорівся! ⁵⁰Але я маю прийняти хрещення, і як же мені тяжко, доки воно не звершиться! ⁵¹Чи ви думаєте, що я прийшов дати землі мир? Ні, кажу вам, а розділення. ⁵²Бо віднині п’ятеро в одному домі будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. ⁵³Розділяться батько проти сина й син проти батька, мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти своєї невістки й невістка проти свекрухи.»

⁵⁴Він також казав до натовпу: «Коли ви бачите хмару, що здіймається на заході, то відразу кажете: „Буде дощ“, — і так і стається.

⁵⁵А коли повіє південний вітер, кажете: „Буде спека“, — і так воно й буває. ⁵⁶Лицеміри! Обличчя землі й неба ви вмієте розпізнавати. Чому ж не вмієте розпізнати цього теперішнього часу?

⁵⁷«А чому ви й самі не судите, що справедливе? ⁵⁸Коли ти йдеш зі своїм супротивником до правителя, постарайся по дорозі залагодити з ним справу, щоб він не потяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе наглядачеві, а наглядач не вкинув тебе до в’язниці. ⁵⁹Кажу тобі: ти не вийдеш звідти, доки не віддаси й останнього гроша.»