Євангеліє від Луки 13

13 ¹Саме тоді дехто розповів йому про галілеян, чию кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

²Він відповів: «Чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішнішими за всіх інших галілеян, бо так постраждали? ³Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то й ви всі так само загинете. ⁴Або ті вісімнадцятеро, що загинули, коли на них упала башта в Силоамі, — чи думаєте, що вони були винніші за всіх інших мешканців Єрусалима? ⁵Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, усі так само загинете».

⁶Тоді він розповів таку притчу: «Один чоловік мав фігове дерево, посаджене у своєму винограднику. Він прийшов шукати на ньому плоду й не знайшов. ⁷Він сказав садівникові: „Поглянь, ось уже три роки я приходжу шукати плоду на цьому фіговому дереві й не знаходжу. Зрубай його — навіщо воно виснажує землю?“ ⁸Але той відповів: „Пане, залиши його ще й цього року, доки я обкопаю його довкола та обкладу гноєм. ⁹І якщо наступного року воно принесе плід — добре; а якщо ні, то зрубаєш його“».

Дочка, звільнена в суботу

¹⁰А він навчав в одній із синагог у суботу. ¹¹І саме тоді там була жінка, яку вісімнадцять років знесилював дух; вона була згорблена й зовсім не могла випростатися.

¹²Побачивши її, Ісус покликав її до себе й сказав: «Жінко, ти звільнена від своєї немочі».

¹³Він поклав на неї руки, і вона відразу випросталася та прославила нашого Отця.

¹⁴Але старший синагоги, обурений тим, що Ісус зцілив у суботу, сказав натовпу: «Є шість днів для праці. Приходьте в ті дні зцілятися, а не в суботу».

¹⁵Господь відповів йому: «Лицеміри! Хіба кожен із вас не відв’язує в суботу свого вола чи осла від ясел і не веде напоїти? ¹⁶Хіба ж цю дочку Авраама, яку сатана зв’язав на вісімнадцять років, не належить звільнити від цих пут у суботу?»

¹⁷Коли він сказав це, усі його противники були засоромлені, а весь натовп радів усім славним ділам, які він робив.

Царство росте, як зерно

¹⁸Тож він сказав: «До чого подібне Царство нашого Отця? З чим його порівняти? ¹⁹Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв і посадив у своєму саду; воно виросло в дерево, і небесні птахи звили гнізда на його гілках».

²⁰І знову він сказав: «З чим порівняти Царство нашого Отця? ²¹Воно подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала у три мірки борошна, аж доки все вкисло».

Увійдіть вузькими дверима

²²Він проходив через міста й села, навчаючи та прямуючи до Єрусалима. ²³Хтось запитав його: «Господи, чи мало тих, хто спасається?» Він сказав їм:

²⁴«Намагайтеся увійти вузькими дверима, бо багато хто, кажу вам, намагатиметься ввійти, та не зможе. ²⁵Коли господар дому встане й зачинить двері, ви стоятимете надворі, стукаючи й кажучи: „Господи, відчини нам“. А він відповість: „Не знаю, звідки ви“. ²⁶Тоді ви почнете говорити: „Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав на наших вулицях“. ²⁷Але він скаже: „Кажу вам, не знаю, звідки ви. Відійдіть від мене всі, хто чинить зло!“ ²⁸Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві нашого Отця, а самі будете викинуті геть. ²⁹І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півночі та півдня й сядуть до столу в Царстві нашого Отця. ³⁰І справді, є останні, що стануть першими, і є перші, що стануть останніми».

Ісус плаче над Єрусалимом

³¹Тієї самої години підійшли деякі фарисеї й сказали йому: «Вийди й піди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити».

³²А він сказав їм: «Підіть і скажіть тій лисиці: ось я виганяю демонів і звершую зцілення сьогодні й завтра, а третього дня закінчу. ³³Та все ж я мушу йти сьогодні, завтра й наступного дня, бо не годиться пророкові загинути поза Єрусалимом.

³⁴Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Як часто я прагнув зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — та ви не захотіли! ³⁵Ось ваш дім залишається вам. Кажу вам: не побачите мене, доки не скажете: „Благословенний той, хто йде в ім’я нашого Отця!“»