Ісая 43

43 ¹Але тепер так говорить наш Отець — той, хто створив тебе, Якове, той, хто утворив тебе, Ізраїлю: Не бійся, бо я викупив тебе; я покликав тебе на ім’я, ти — мій. ²Коли переходитимеш через води, я буду з тобою; і через ріки — вони не затоплять тебе. Коли йтимеш крізь вогонь, ти не згориш, і полум’я не поглине тебе. ³Бо я — твій Отець, Святий Ізраїлів, твій Спаситель. Я віддав Єгипет як викуп за тебе, Куш і Севу — замість тебе. ^a a v3 Куш (сучасні Судан та Ефіопія) і Сева були сусідніми областями на північному сході Африки. ⁴Через те, що ти дорогий в очах моїх, і шанований, і я люблю тебе, я віддаю людей в обмін на тебе і народи в обмін на життя твоє. ⁵Не бійся, бо я з тобою. Зі сходу я приведу дітей твоїх, а із заходу я зберу тебе. ⁶Півночі я скажу: Віддай їх, а півдню: Не затримуй більше; поверни синів моїх із далеких країв і дочок моїх із найдальших кінців землі, ⁷кожного, хто названий іменем моїм, кого я створив для слави моєї, кого я утворив і вчинив. ⁸Виведи народ, що має очі, але сліпий, і що має вуха, але глухий. ⁹Усі народи нехай зберуться разом, і нехай з’єднаються племена. Хто серед них може сповістити це й розповісти нам про минуле? Нехай народи приведуть своїх свідків, щоб довести свою правоту, щоб інші почули й сказали: Це правда. ¹⁰Ви — свідки мої, — каже наш Отець, — і обраний слуга мій, щоб ви могли пізнати мене, і довіритися мені, і збагнути, що це я. Жодного бога не було утворено переді мною, і жодного не буде після мене. ¹¹Я, я — твій Отець, і крім мене немає спасителя. ¹²Я сповістив, і спас, і проголосив, коли не було серед вас чужого бога; і ви — свідки мої, — каже наш Отець, — і я — твій Отець. ¹³Від цього дня я — той самий; немає нікого, хто міг би визволити з руки моєї. Я дію — і хто може це відвернути?

Дорога через пустелю

¹⁴Так говорить наш Отець — твій Викупитель, Святий Ізраїлів: Заради тебе я пошлю на Вавилон і всіх їх скину як утікачів — вавилонян, на кораблях, якими вони так пишаються. ¹⁵Я — твій Отець, твій Святий, Творець Ізраїля, твій Цар.

¹⁶Так говорить наш Отець — той, хто прокладає дорогу в морі, стежку серед могутніх вод,

¹⁷хто виводить колісницю й коня, військо й воїна разом — вони полягли й не можуть устати, згаслі, погашені, мов гніт: ¹⁸Не згадуй колишнього, і не роздумуй про минуле. ¹⁹Ось, я роблю нову річ; вона вже проростає — хіба ти не бачиш її? Я прокладу дорогу в пустелі і ріки в пустині. ²⁰Дикі звірі шануватимуть мене, шакали й страуси, бо я даю воду в пустелі й ріки в пустині, щоб напоїти народ мій обраний, ²¹народ, який я утворив для себе, щоб вони звіщали хвалу мою.

²²«Та ти не кликав мене, Якове; ти втомився від мене, Ізраїлю. ²³Ти не приносив мені овець на свої всепалення, і не вшановував мене своїми жертвами. Я не обтяжував тебе хлібними приносами і не втомлював тебе ладаном. ²⁴Ти не купував мені за срібло запашної тростини й не насичував мене лоєм своїх жертв. Натомість ти обтяжував мене своїми гріхами; ти втомлював мене своїми беззаконнями.

²⁵«Я, я — той, хто стирає твої провини заради себе самого, і гріхів твоїх не згадаю. ^b b v25 Саме посеред звинувачення наш Отець перериває мову, щоб пообіцяти дарове прощення — стираючи гріхи заради себе самого й вирішуючи ніколи більше про них не згадувати. ²⁶Нагадай мені; станьмо на суд разом; виклади свою справу, щоб ти був виправданий. ²⁷Твій перший батько згрішив, і твої речники повстали проти мене. ^c c v27 Перший батько, імовірно, означає Якова або Авраама, родоначальника Ізраїля. ²⁸Тому я збезчестив князів святині; я віддав Якова на знищення, а Ізраїля — на наругу.»