Ісая 42

42 ¹«Погляньте на мого слугу — Ісуса, — якого я підтримую, мого обранця, яким радіє моя душа. Я поклав на нього свій Дух, і він явить народам правосуддя. ^a a v1 Матвій прямо відносить цього помазаного Духом Слугу до Ісуса, цитуючи ці вірші про його служіння зцілення в Матвія 12:18-21. Слуга з чотирьох Пісень про Слугу в Ісаї — це Ісус, істинний Ізраїль. ²Він не кричатиме й не підноситиме свого голосу, і не дасть почути його на вулиці. ³Він не зломить надломленої тростини й не загасить ґнота, що ледь жевріє; у вірності він явить правосуддя. ⁴Він не знесилиться й не занепаде, доки не встановить правосуддя на землі; а острови чекають на його вчення.»

⁵Так говорить наш Отець — той, хто створив небеса й розпростер їх, хто розстелив землю й те, що виходить із неї, хто дає дихання людям на ній і дух тим, хто ходить по ній:

⁶«Я — твій Отець; у праведності я покликав тебе; я візьму тебе за руку й берегтиму тебе; я зроблю тебе заповітом для народу, світлом для народів, ⁷щоб відкрити сліпі очі, щоб вивести в’язнів із підземелля — тих, хто сидить у темряві у в’язниці.

⁸«Я — твій Отець; таке моє ім’я; слави своєї не дам іншому, ані хвали своєї — різьбленим ідолам. ⁹Ось, колишнє збулося, а нове я тепер звіщаю; перше ніж воно проросте, я розповідаю вам про нього.»

Заспівайте нову пісню

¹⁰Співайте нашому Отцеві нову пісню, хвалу йому від краю землі — ви, хто виходить у море, і все, що наповнює його, острови та їхні мешканці. ¹¹Нехай пустеля та її міста піднесуть свій голос, села, де живе Кедар; нехай радісно співають мешканці Сели, нехай викрикують із вершин гір. ¹²Нехай віддадуть славу нашому Отцеві й звіщають хвалу йому на островах. ¹³Наш Отець виходить, як воїн; як муж війни, він збуджує свою ревність; він кричить, він гучно викрикує, він перемагає своїх ворогів.

¹⁴Довго я мовчав; я був тихий і стримував себе. Тепер я закричу, як жінка під час пологів; я задихатимусь і хапатиму повітря воднораз. ¹⁵Я спустошу гори й пагорби і висушу всю їхню зелень; я оберну ріки на острови й висушу водойми. ¹⁶І поведу сліпих дорогами, яких вони не знають; їх провадитиму стежками, яких вони не відали. Темряву перед ними оберну на світло, а нерівні місця — на рівнину. Ось речі, які я зроблю, і я не покину їх. ¹⁷Відступлять назад і вкриються повним соромом ті, хто надіється на різьблених ідолів, хто говорить литим ідолам: «Ви — наші боги».

Очі, що не бачитимуть

¹⁸Ви, глухі, слухайте; і ви, сліпі, погляньте, щоб бачити. ¹⁹Хто сліпий, як не мій слуга, чи глухий, як вісник, якого я посилаю? Хто сліпий, як той, хто в мирі зі мною, сліпий, як слуга нашого Отця? ^b b v19 Ізраїль названий тут слугою — народ, покликаний нести свідчення про нашого Отця, але сліпий і глухий до цього покликання. Раніше в цьому самому розділі (вірші 1-9) Слуга — це Ісус, істинний Ізраїль, який сповнює те, чого не зміг Ізраїль. ²⁰Ти бачив багато, та не завважуєш цього; вуха твої відкриті, але ти не чуєш.

²¹Наш Отець уподобав, задля своєї праведності, звеличити своє вчення й зробити його славним. ²²Та це народ розграбований і пограбований, усі вони впіймані в ямах і сховані у в’язницях. Стали вони здобиччю, і немає кому рятувати, награбованим добром, і немає кому сказати: «Поверни!»

²³Хто з вас прислухається до цього, зверне увагу й почує те, що настане? ²⁴Хто віддав Якова грабіжникові, а Ізраїля — грабіжникам? Чи не наш Отець, проти якого ми згрішили? Вони не хотіли ходити його дорогами й не слухалися його вчення. ²⁵Тож вилив він на них жар свого гніву й лють війни. Палало воно навколо них, та вони не зрозуміли; пекло їх, але вони не взяли цього до серця.