Ісая 1

1 ¹Видіння Ісаї, сина Амоса, про Юдею та Єрусалим за днів Озії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських.

²Слухайте, небеса, і дослухайся, земле, бо промовив наш Небесний Отець: «Дітей я виростив і виховав, та вони збунтувалися проти мене.

Народ, що забув свого Отця

³«Віл знає свого господаря, а осел — ясла свого хазяїна, та Ізраїль не знає, народ мій не розуміє. ⁴Горе народові грішному, людові, обтяженому провиною, нащадкам лиходіїв, дітям, що чинять розпусно! Вони покинули нашого Отця, вони знехтували Святим Ізраїлевим — нашим Отцем — повернулися спиною й відійшли. ^a a v4 «Святий Ізраїлів» — це характерний титул, яким пророк Ісая називає нашого Отця. Він з’явиться понад двадцять разів у його книзі, називаючи Отця святим, який зв’язав себе заповітом з народом, що часто забуває про нього. ⁵Навіщо вас бити й далі? Чому ви й надалі бунтуєте? Уся голова хвора, і все серце охляле. ⁶Від підошви ноги до маківки голови немає здорового місця — лише рани, синці та відкриті виразки, не очищені, не перев’язані й не пом’якшені олією. ⁷Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем; на ваших очах чужинці пожирають ваші поля — пустка, зруйнована чужими. ⁸А дочка Сіону зосталася, мов курінь у винограднику, мов халупа на огірковому полі, мов місто в облозі. ^b b v8 Сторожі врожаю будували в полях тимчасові курені; після жнив вони стояли порожні — образ самотньої покинутості.

⁹Якби Отець небесних воїнств не залишив нам кількох уцілілих, ми стали б, як Содом, ми були б, як Гоморра.

¹⁰Слухайте слово нашого Отця, правителі содомські! Прислухайтеся до повчання нашого Отця, народе гоморрський!

¹¹«Навіщо безліч ваших жертв мені?» — каже наш Отець. — «Я переситився цілопаленнями баранів і жиром відгодованих тварин; не знаходжу втіхи в крові биків, ягнят і козлів. ¹²Коли ви приходите з’явитися переді мною, хто вимагав цього від вас — цього топтання моїх дворів? ¹³Перестаньте приносити марні дари! Ваше кадило — огида для мене. Новомісяччя, суботи, скликання зборів — не можу терпіти беззаконня, змішаного з вашими святковими зібраннями. ^c c v13 Новомісяччя було щомісячним святом, що відзначало початок кожного місяця жертвами й відпочинком. ¹⁴Ваші новомісяччя та ваші встановлені свята зненавиділа душа моя; вони стали для мене тягарем — я втомився носити їх. ¹⁵Коли ви простягаєте руки свої в молитві, я відвертаю очі мої від вас; навіть коли ви підносите багато молитов, я не слухатиму. Руки ваші повні крові. ¹⁶Умийтеся; очистьтеся. Заберіть злі вчинки ваші з-перед очей моїх; перестаньте чинити зло. ¹⁷Навчіться робити добро; шукайте правосуддя, спиняйте гнобителя. Захищайте сироту, заступайтеся за вдову. ¹⁸«Прийдіть-но, розсудімо це разом,» — каже наш Отець. — «Хоч гріхи ваші, мов багрянець, стануть білі, мов сніг; хоч червоні вони, мов кармазин, стануть, наче вовна. ¹⁹Якщо ви захочете й послухаєтеся, то споживатимете блага землі; ²⁰та якщо відмовитеся й збунтуєтеся, то меч пожере вас. Бо вуста нашого Отця промовили.»

Вірне місто

²¹Як же вірне місто стало блудницею! Колись воно було повне правосуддя; праведність мешкала в ньому — а тепер убивці. ²²Срібло твоє стало нікчемним шлаком, добірне вино твоє розбавлене водою. ²³Правителі твої — бунтівники, спільники злодіїв; усі вони люблять хабарі й женуться за дарунками. Вони не захищають сироту, і вдову вони не вислуховують.

²⁴Тож ось що проголошує Владика Отець, Отець небесних воїнств, Могутній Ізраїлів — наш Отець: Ох, я дістану полегшу від противників моїх і вчиню суд над ворогами моїми. ^d d v24 «Могутній Ізраїлів» — ще одне складене ім’я, яким Ісая називає нашого Отця, вказуючи на його силу заради його народу. Поєднане тут із двома іншими титулами, цей вірш називає нашого Отця в усій його повноті, коли він підводиться, щоб діяти. ²⁵Я оберну руку мою проти тебе; виплавлю шлак твій, наче лугом, і усуну всі домішки твої. ²⁶Я поверну суддів твоїх, як за давніх днів, і радників твоїх, як було на початку. Потім тебе назвуть Містом Праведності, Вірним Містом. ²⁷Сіон буде викуплений правосуддям, а ті в ньому, хто покається, — праведністю. ²⁸А бунтівники та грішники будуть знищені разом, і ті, хто покине нашого Отця, загинуть. ²⁹Ви засоромитеся священних дубів, якими втішалися; почервонієте за сади, які обрали. ³⁰Бо ви будете, мов дуб, чиє листя в’яне, мов сад без води. ³¹Сильний чоловік стане клоччям, а діло його — іскрою; обоє згорять разом, і ніхто не загасить їх.