Ісая 2

2 ¹Слово, яке бачив Ісая, син Амоца, про Юдею та Єрусалим. ²В останні дні гора дому нашого Отця твердо стане найвищою з-поміж гір, піднесена над пагорбами, і до неї потечуть усі народи. ³Багато народів прийде й скаже: «Ходімо, зійдімо на гору Бога, до його дому, щоб навчив нас своїх доріг, і ми ходитимемо його стежками». Бо з Сіону вийде настанова, а слово нашого Отця — з Єрусалима. ⁴Він судитиме між народами і залагодить суперечки багатьох народів. Вони перекують свої мечі на лемеші, а свої списи — на серпи; народ не підійме меча на народ, і більше не навчатимуться воювати. ^a a v4 Лемеші — це залізні ріжучі леза плуга; серпи — вигнуті леза для підрізування виноградної лози; і те, й те — мирні хліборобські знаряддя, перековані зі зброї.

Ходімо у світлі Отця

⁵Доме Якова, нумо, ходімо у світлі нашого Отця. ⁶Адже ти покинув свій народ, дім Якова, бо вони сповнені впливами зі сходу і ворожбитами, як филистимляни, і уклали союзи з чужинцями.

⁷Їхня земля повна срібла та золота, і немає кінця їхнім скарбам; їхня земля повна коней, і немає кінця їхнім колісницям. ⁸Їхня земля повна ідолів; вони вклоняються ділу своїх рук, тому, що зробили їхні власні пальці. ⁹Тож людина принижена, і кожен упокорений — не прощай їм. ¹⁰Увійди в скелі і сховайся в поросі від страху перед нашим Отцем і від сяйва його величі. ¹¹Горді очі людини будуть принижені, і пиха людей упокориться; лише наш Отець буде звеличений того дня. ¹²Бо Отець небесних воїнств має напоготові день проти всього гордого й пихатого, проти всього піднесеного, щоб було принижене, ^b b v12 День Господній у пророків — це день, коли наш Отець постає, щоб судити гординю і врятувати своїх дітей, — не день свавільного гніву, а день святого виправлення, що завершується тим, що лише він буде звеличений. ¹³проти всіх кедрів ліванських, високих і піднесених угору, і проти всіх дубів башанських, ¹⁴проти всіх високих гір і проти всіх піднесених пагорбів, ¹⁵проти кожної високої вежі і проти кожного укріпленого муру, ¹⁶проти всіх кораблів Таршішу і проти кожного розкішного судна. ¹⁷Пиха людини впокориться, і гордість людей буде принижена; лише наш Отець буде звеличений того дня, ¹⁸а ідоли зовсім зникнуть. ¹⁹Люди втечуть у печери скель і в ями в землі від страху перед нашим Отцем і від сяйва його величі, коли він підведеться, щоб сколихнути землю. ²⁰Того дня люди повикидають своїх срібних ідолів і своїх золотих ідолів кротам та кажанам, яких зробили собі, щоб їм поклонятися. ²¹Вони увійдуть у розщілини скель і в тріщини круч від страху перед нашим Отцем і від сяйва його величі, коли він підведеться, щоб сколихнути землю. ²²Перестаньте покладатися на звичайну людину, яка має лише подих у своїх ніздрях. Яка з неї користь?