Діяння апостолів 10

10 ¹У Кесарії був чоловік на ім’я Корнилій, сотник так званої Італійської когорти. ²Він був побожний і боявся нашого Отця разом з усім своїм домом, щедро роздавав милостиню людям і постійно молився нашому Отцеві. ³Близько третьої години пополудні він ясно побачив у видінні ангела нашого Отця, який прийшов до нього й сказав: «Корнилію». ^a a v3 Дев’ята година — це близько третьої пополудні, один з установлених часів юдейської молитви.

⁴Втупившись у нього з острахом, він запитав: «Що таке, пане?» Ангел відповів: «Твої молитви та милостиня вбогим піднялися як пам’ятна жертва перед нашим Отцем».

⁵А тепер пошли людей до Йоппії і приведи чоловіка на ім’я Симон, якого звуть Петром. ⁶Він гостює в чинбаря на ім’я Симон, дім якого стоїть біля моря.

⁷Коли ангел, що говорив з ним, пішов, Корнилій покликав двох своїх слуг і побожного воїна з-поміж тих, хто постійно йому служив, ⁸і, пояснивши їм усе, послав їх до Йоппії.

Отець відкриває серце Петра

⁹Наступного дня, коли вони були в дорозі й наближалися до міста, Петро близько полудня піднявся на дах помолитися. ¹⁰Він зголоднів і хотів поїсти, та поки готували їжу, на нього зійшов захват, ¹¹і побачив він відкрите небо та щось схоже на велике полотно, яке спускалося, опущене за чотири кінці на землю. ¹²У ньому були всілякі чотириногі тварини, земні плазуни та небесні птахи.

¹³І пролунав до нього голос: «Встань, Петре, заколи та їж». ^b b v13 Цей голос — воскреслий Ісус: у вірші 15 той самий голос говорить про те, що очистив «наш Отець», називаючи Отця як відмінного від себе.

¹⁴Але Петро сказав: «Нізащо, Господи, бо я ніколи не їв нічого опоганеного чи нечистого».

¹⁵І знову, вдруге, пролунав до нього голос: «Що очистив я, того не називай поганим».

¹⁶Так сталося тричі, і відразу полотно було взяте на небо.

¹⁷Поки Петро дивувався, що б означало це видіння, саме тоді люди, послані Корнилієм, розпитавши дорогу до дому Симона, стали біля воріт ¹⁸і, гукнувши, запитали, чи гостює там Симон, якого звуть Петром.

¹⁹Коли Петро роздумував над видінням, Святий Дух сказав йому: «Ось троє людей шукають тебе. ²⁰Встань, зійди вниз і йди з ними, не вагаючись, бо це я послав їх».

²¹Петро зійшов до тих людей і сказав: «Це я той, кого ви шукаєте. З якою справою ви прийшли?»

²²Вони відповіли: «Сотник Корнилій, чоловік праведний, що боїться нашого Отця і має добру славу в усього юдейського народу, дістав від святого ангела наказ покликати тебе до свого дому й послухати те, що ти маєш сказати». ²³Тож він запросив їх увійти й прийняв як гостей. Наступного дня він вирушив з ними, і кілька братів з Йоппії пішли разом з ним.

²⁴А наступного дня він увійшов до Кесарії. Корнилій, чекаючи на них, зібрав своїх родичів і близьких друзів. ²⁵Коли Петро входив, Корнилій зустрів його і, впавши йому до ніг, поклонився. ²⁶Але Петро підняв його, кажучи: «Встань! Я теж лише людина». ²⁷Розмовляючи з ним, Петро ввійшов і застав багато зібраних людей. ²⁸І сказав їм: «Ви самі знаєте, що юдеєві не дозволено спілкуватися з чужинцем чи заходити до нього. Та наш Отець показав мені, що я не повинен називати жодної людини поганою чи нечистою. ²⁹Тому, коли по мене послали, я прийшов без заперечень. Отже, чому ви послали по мене?»

³⁰Корнилій відповів: «Чотири дні тому, цієї самої години, о третій пополудні, я молився у своєму домі, і раптом переді мною став чоловік у сяйливому вбранні ³¹і сказав: „Корнилію, твою молитву почуто, і твою милостиню вбогим згадано перед нашим Отцем. ³²Тож пошли до Йоппії й поклич Симона, якого звуть Петром. Він гостює в домі Симона-чинбаря біля моря“. ³³Тож я відразу послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Отже, тепер ми всі тут перед Богом, щоб почути все, що наказав тобі Господь».

³⁴Петро озвався: «Тепер я справді розумію, що наш Отець не зважає на обличчя, ³⁵але в кожному народі той, хто боїться його і чинить праведно, приємний йому. ³⁶Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи добру звістку миру через Ісуса Христа — він Господь усіх. ^c c v36 Петро називає Ісуса «Господом усіх» — воскреслий Син царює над кожним народом, тому Добра Звістка тепер досягає язичників. ³⁷Ви самі знаєте, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галілеї, після хрещення, яке проповідував Іван: ³⁸як наш Отець помазав Ісуса з Назарета Святим Духом і силою, як він ходив, роблячи добро й зцілюючи всіх, пригноблених дияволом, бо наш Отець був з ним. ^d d v38 Тут усі три Особи постають разом: наш Отець помазує Ісуса Сина Святим Духом і силою. ³⁹Ми — свідки всього, що він зробив у краю юдеїв та в Єрусалимі. Його вбили, повісивши на дереві, ⁴⁰але наш Отець воскресив його третього дня і дав йому явитися, ⁴¹не всьому народові, а нам, свідкам, яких наш Отець обрав заздалегідь, — нам, що їли й пили з ним після того, як він воскрес із мертвих. ⁴²Він наказав нам проповідувати народові й свідчити, що наш Отець настановив його суддею живих і мертвих. ⁴³Про нього свідчать усі пророки, що кожен, хто вірить у нього, одержує прощення гріхів через його ім’я».

⁴⁴Коли Петро ще говорив це, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав слово. ⁴⁵Віруючі з обрізаних, що прийшли з Петром, здивувалися, що дар Святого Духа був вилитий і на язичників. ⁴⁶Бо чули, як ті говорять мовами й прославляють нашого Отця. Тоді Петро промовив:

⁴⁷«Чи може хтось відмовити у воді, щоб охрестити цих людей, які прийняли Святого Духа, як і ми?» ⁴⁸І він наказав охрестити їх в ім’я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його залишитися на кілька днів.