1 Самуїла 25

25 ¹Помер Самуїл, і зібрався весь Ізраїль, щоб оплакати його, і поховали його в його домі в Рамі. А Давид вирушив і подався до пустелі Паран.

²Був один чоловік у Маоні, а маєток його був у Кармелі. Був він дуже багатий: три тисячі овець і тисяча кіз. Саме стриг він свою отару в Кармелі. ³Звали того чоловіка Навал, а дружину його — Авіґея. Була вона розумна й вродлива, а він — чоловік жорстокий і злий у своїх вчинках, із роду Калева. ⁴Перебуваючи в пустелі, Давид почув, що Навал стриже свою отару. ⁵Давид послав десятьох юнаків, наказавши їм: «Підіть до Кармелю. Завітайте до Навала й привітайте його від мого імені. ⁶Скажіть йому: „Многая літа тобі! Мир тобі, мир дому твоєму і мир усьому, що маєш!“ ⁷Я чув, що в тебе стрижуть овець. Твої пастухи були з нами; ми нічим їх не скривдили, і нічого в них не пропало за весь час, поки були в Кармелі. ⁸Запитай своїх слуг, і вони тобі скажуть. Тож нехай знайдуть мої юнаки ласку в очах твоїх, бо прийшли ми у святковий день. Дай, будь ласка, що маєш під рукою, слугам своїм і синові своєму Давидові.»

⁹Прийшли юнаки Давидові й переказали Навалові всі ці слова від імені Давида, а потім чекали.

¹⁰Навал відповів слугам Давидовим: «Хто такий Давид? Хто цей син Єссея? Нині багато слуг тікає від своїх господарів. ¹¹Чи ж то маю взяти свій хліб, свою воду і м’ясо, яке зарізав для своїх стрижіїв, та віддати людям, що не знаю, звідки вони?»

¹²Тож юнаки Давидові повернули назад і, прийшовши, переказали йому все слово в слово.

¹³Давид сказав своїм людям: «Припережіть кожен свій меч!» І припережав кожен свій меч, і Давид теж припережав свій. І пішло за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті лишилися при речах.

¹⁴А один із слуг сказав Авіґеї, Наваловій дружині: «Давид прислав із пустелі посланців привітати нашого господаря, а він накинувся на них з образами. ¹⁵А ті люди були дуже добрі до нас. Вони ніколи нас не кривдили, і нічого в нас не пропало за весь час, поки ми ходили з ними в полях. ¹⁶Вони були нам муром і вдень, і вночі, увесь той час, поки ми були з ними, пасучи овець. ¹⁷Тож тепер зваж і подивись, що маєш робити, бо лихо вже нависло над нашим господарем і над усім домом його. А він такий негідник, що й говорити з ним годі.»

¹⁸Авіґея похапцем узяла двісті хлібин, два бурдюки вина, п’ять приготованих овець, близько тридцяти п’яти мірок смаженого зерна, сто в’язок родзинок і двісті спресованих смокв та нав’ючила все те на ослів. ¹⁹Слугам своїм вона сказала: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» А чоловікові своєму Навалові не сказала нічого. ²⁰Коли вона їхала на своєму ослі вниз прихованою гірською стежкою, назустріч їй спускалися Давид зі своїми людьми, і вона зустріла їх.

²¹А Давид казав: «Даремно ж я беріг у пустелі все, що мав той чоловік, — нічого з його добра не пропало, — а він відплатив мені злом за добро. ²²Нехай наш Отець так учинить ворогам Давидовим, і ще додасть, якщо до ранку я залишу живим бодай одного чоловіка з усіх, хто належить йому.»

²³Побачивши Давида, Авіґея похапцем зійшла з осла й упала перед ним ниць, уклонившись до землі. ²⁴Припавши до ніг його, вона сказала: «На мені самій, пане мій, нехай буде ця провина. Дозволь, будь ласка, служниці твоїй промовити до тебе; вислухай слова служниці твоєї. ²⁵Не зважай, пане мій, прошу, на цього негідного чоловіка Навала, бо він такий, як ім’я його, — Навал означає „безумець“, і безумство при ньому. А я, служниця твоя, не бачила юнаків, яких послав пан мій. ²⁶А тепер, пане мій, як живий наш Отець і як живий ти: оскільки наш Отець стримав тебе від пролиття крові та від того, щоб ти власною рукою мстився за себе, то нехай вороги твої й усі, хто шукає зла панові моєму, стануть, як Навал. ²⁷А цей дарунок, що принесла служниця твоя панові своєму, нехай буде відданий юнакам, які ходять слідом за паном моїм. ²⁸Прости провину служниці твоєї, бо наш Отець неодмінно збудує панові моєму тривкий дім, адже пан мій веде битви нашого Отця. І нехай не знайдеться в тобі ніякого зла, доки житимеш. ²⁹Якщо ж хтось повстане, щоб гнатися за тобою й шукати душі твоєї, то душа пана мого буде міцно зав’язана у вузлі живих при Отцеві твоєму; а душі ворогів твоїх він пожбурить геть, наче з пращі. ³⁰І коли наш Отець учинить панові моєму все те добро, яке обіцяв про тебе, і настановить тебе володарем над Ізраїлем, ³¹то не буде панові моєму ні скорботи, ні докору сумління за те, що пролив кров без причини чи сам помстився за себе. А коли наш Отець учинить добро панові моєму, згадай служницю свою.»

³²Давид сказав Авіґеї: «Благословенний наш Отець, Бог Ізраїлю, що послав тебе нині мені назустріч. ³³І благословенна розсудливість твоя, і благословенна ти, що стримала мене нині від пролиття крові та від того, щоб я власною рукою мстився за себе. ³⁴Бо, як живий наш Отець, Бог Ізраїлю, що стримав мене вчинити тобі зло, — якби ти не поспішила мені назустріч, то до ранку не залишилося б у Навала жодного чоловіка.»

³⁵І взяв Давид із руки її те, що вона принесла, і сказав їй: «Іди з миром додому. Ось я послухав голосу твого й уволив прохання твоє.»

³⁶Коли ж Авіґея прийшла до Навала, він справляв у своєму домі учту, наче в царя. Серце його було веселе, а сам він був дуже п’яний, тож не сказала вона йому нічого до ранку. ³⁷А вранці, коли з Навала вийшло вино, дружина розповіла йому все. І завмерло серце в ньому, і став він, наче камінь. ³⁸А десь через десять днів наш Отець уразив Навала, і той помер.

³⁹Коли Давид почув, що Навал помер, він сказав: «Благословенний наш Отець, що розсудив справу про образу, якої я зазнав від Навала, і вберіг слугу свого від зла. А злобу Навалову наш Отець повернув на його ж голову.» А потім Давид послав сказати Авіґеї, щоб стала вона йому дружиною.

⁴⁰Слуги Давидові прийшли до Авіґеї в Кармель і сказали їй: «Давид прислав нас узяти тебе йому за дружину.»

⁴¹Вона встала, уклонилася обличчям до землі й сказала: «Ось служниця твоя, готова служити й мити ноги слугам пана мого.» ⁴²Авіґея похапцем зібралася, сіла на осла й разом із п’ятьма своїми служницями подалася слідом за посланцями Давидовими та стала його дружиною. ⁴³Давид узяв собі за дружину також Ахіноам із Їзреелю, тож обидві вони стали його дружинами. ⁴⁴А Саул віддав свою дочку Мелхолу, Давидову дружину, Палтієлові, синові Лаїша, що з Галліма.