1 Самуїла 24

24 ¹Коли Саул повернувся з погоні за филистимлянами, йому сказали: «Давид у пустелі Ен-Ґеді». ²Саул узяв три тисячі добірних воїнів з усього Ізраїлю й вирушив шукати Давида та його людей перед Скелями Диких Кіз. ³Він дійшов до овечих загонів край дороги, де була печера. Саул зайшов туди справити потребу, а Давид зі своїми людьми сидів у глибині печери. ⁴Люди Давида сказали: «Ось день, про який казав наш Отець, коли говорив тобі: „Я віддаю твого ворога у твої руки, щоб ти вчинив з ним, як захочеш“». Тоді Давид підвівся й тихенько відрізав край Саулового плаща. ⁵Після того Давидове сумління мучило його, бо він відрізав край Саулового плаща. ⁶Він сказав своїм людям: «Хай боронить наш Отець, щоб я вчинив таке моєму панові, помазаникові Отця, — щоб я підняв руку на нього, адже він помазаник нашого Отця». ⁷Цими словами Давид стримав своїх людей і не дав їм напасти на Саула. А Саул вийшов з печери й пішов своєю дорогою. ⁸Давид підвівся, вийшов з печери й гукнув услід Саулові: «Пане мій, царю!» Саул озирнувся, а Давид вклонився обличчям до землі.

⁹Давид сказав Саулові: «Чому ти слухаєш людей, які кажуть: „Дивись, Давид шукає заподіяти тобі зло“? ¹⁰Сьогодні твої очі бачили, як наш Отець віддав тебе в мої руки в печері. Дехто намовляв мене вбити тебе, та я пощадив тебе й сказав: „Не підніму руки на мого пана — помазаника нашого Отця“. ¹¹Поглянь, батьку мій, — край твого плаща в моїй руці! Я відрізав його, але не вбив тебе. Знай і дивись, що немає в моїй руці ні зла, ні бунту. Я не згрішив проти тебе, а ти полюєш на моє життя, щоб забрати його. ¹²Нехай наш Отець розсудить між мною та тобою, і нехай наш Отець помститься тобі за мене, та моя рука не торкнеться тебе. ¹³Як каже давнє прислів’я: „Від злих виходить зло“. Моя рука не буде проти тебе. ¹⁴Проти кого вийшов цар Ізраїлю? За ким ти женешся? За мертвим псом? За однією блохою? ¹⁵Нехай наш Отець буде суддею між мною та тобою, нехай побачить це, обстоїть мою справу і врятує мене від твоєї руки».

¹⁶Коли Давид скінчив говорити це Саулові, Саул промовив: «Чи це твій голос, сину мій Давиде?» — і заплакав уголос. ¹⁷Він сказав Давидові: «Ти справедливіший за мене, бо ти вчинив мені добро, а я тобі — зло. ¹⁸Сьогодні ти показав, яке добро мені зробив: наш Отець віддав мене у твої руки, а ти не вбив мене. ¹⁹Коли хтось знайде свого ворога, хіба відпустить його неушкодженим? Нехай наш Отець віддячить тобі добром за те, що ти зробив мені сьогодні. ²⁰Тепер я знаю, що ти неодмінно станеш царем і що царство Ізраїлю міцно стоятиме в твоїй руці. ²¹Тож поклянися мені нашим Отцем, що не викорениш моїх нащадків після мене й не знищиш мого імені з дому мого батька».

²²Давид поклявся Саулові. Саул пішов додому, а Давид зі своїми людьми піднявся до твердині.