Послання до римлян 4

4 ¹Що ж тоді скажемо про те, що знайшов Авраам, наш праотець за тілом? ²Бо якщо Авраам був виправданий ділами, то має чим хвалитися — але не перед нашим Отцем. ³Бо що каже Писання? Авраам повірив нашому Отцеві, і це було зараховано йому як праведність. ^a a v3 «Зараховано» — це слово з бухгалтерії, та наш Отець не холодний рахівник. Авраам просто довірився йому, і наш Отець поглянув на його порожні руки й оголосив його праведним. ⁴Тому, хто працює, платня зараховується не як дар, а як належне. ⁵А тому, хто не працює, але довіряє тому, хто виправдовує нечестивого, його віра зараховується як праведність. ⁶Як і Давид говорить про блаженство людини, якій наш Отець зараховує праведність без діл: ⁷«Блаженні ті, кому прощено беззаконня, і чиї гріхи покрито; ⁸блаженна людина, якій наш Отець ніколи не залічить гріха».

⁹Чи це блаженство лише для обрізаних, чи й для необрізаних? Ми кажемо, що віра Авраама була зарахована йому як праведність. ¹⁰Як же вона була зарахована? Коли він був обрізаний чи необрізаний? Не коли був обрізаний, а коли був необрізаний. ¹¹Він прийняв обрізання як знак, печать праведності, яку мав через віру ще необрізаним, щоб стати батьком усіх, хто вірить, хоч і необрізаних, аби й їм зарахувалася праведність, ¹²і батьком обрізаних, які не лише обрізані, але й ідуть слідами віри, яку мав наш батько Авраам ще необрізаним.

¹³Бо обітниця Авраамові та його нащадкам, що він успадкує світ, прийшла не через закон, а через праведність віри. ¹⁴Бо якщо спадкоємці — ті, хто живе за законом, то віра спорожніла, а обітниця втратила силу. ¹⁵Закон приносить гнів; а де немає закону, там немає й порушення.

¹⁶Тому обітниця — через віру, щоб була з благодаті й була запевнена всім нащадкам — не лише тим, хто дотримується закону, а й тим, хто має віру Авраама, батька всіх нас,

¹⁷як написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів» — перед нашим Отцем, якому він повірив, який оживляє мертвих і кличе до буття те, чого не існує. ¹⁸Понад надію він повірив з надією, ставши батьком багатьох народів, як було йому сказано: «Такими будуть твої нащадки».

¹⁹Не ослабши у вірі, він зважав на своє тіло, уже наче змертвіле, — йому було близько ста років, — та на неживе лоно Сарри. ²⁰Він не засумнівався в обітниці нашого Отця через невіру, але зміцнився вірою, віддаючи славу нашому Отцеві, ²¹цілком переконаний, що те, що наш Отець обіцяв, він здатен і виконати. ²²Ось чому «це було зараховано йому як праведність». ²³Але слова «було зараховано йому» написані не лише заради нього, ²⁴а й заради нас, кому буде зараховано, — тих, хто довіряє тому, хто воскресив нашого Господа Ісуса з мертвих, ²⁵який був виданий за наші гріхи й воскрешений, щоб виправдати нас перед нашим Отцем.