Мир і надія через нашого Отця
Виправдання приносить мир з нашим Отцем, а страждання Павло вважає доказом, а не суперечністю: воно гартує терпіння, характер, надію. Христос помер за нас, коли ми ще були ворогами. Потім Адам і Христос стають поруч — один учинок губить, другий переповнює.
5 1Отже, виправдані вірою, ми маємо мир з нашим Отцем через Господа нашого Ісуса Христа. 2Через нього ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо, і радіємо в надії на славу нашого Отця. 3І не тільки це, а й хвалимося нашими стражданнями, бо знаємо, що страждання породжує терпіння, 4а терпіння породжує досвід, а досвід породжує надію. 5А надія не осоромлює, бо любов нашого Отця вилилася в наші серця через Святого Духа, даного нам.
6Коли ми були ще безсилі, Христос у призначений час помер за нечестивих. 7Навряд чи хто помре за праведника, хоча за доброго, можливо, хтось і наважиться померти. 8А наш Отець виявляє свою власну любов до нас: коли ми були ще грішниками, Христос помер за нас. a a v8 Наш Отець доводить свою любов на хресті — віддаючи свого Сина за нас, коли ми були ще далеко від нього.
9Тим більше тепер, виправдані його кров’ю, ми будемо спасенні через нього від гніву. 10Бо якщо ми, бувши ворогами, примирилися з нашим Отцем через смерть його Сина, то наскільки більше, тепер примирені, його життя спасе нас? 11І не тільки це — ми й радіємо в нашому Отці через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.
Смерть через Адама, життя через Христа
12Тому, як гріх увійшов у світ через одну людину, а через гріх — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили. 13Ще до закону гріх був у світі, але гріх не ставиться в провину, коли немає закону. 14Та все ж смерть панувала від Адама до Мойсея навіть над тими, хто не згрішив подібно до провини Адама, який є прообразом того, хто мав прийти.
15Але дар не такий, як провина: бо якщо через провину одного померло багато людей, то тим більше благодать нашого Отця й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро вилилися на багатьох. 16І дар не такий, як наслідок гріха того одного: бо суд за один гріх привів до осуду, а дар після багатьох провин привів до виправдання. 17Бо якщо через одну провину смерть запанувала через того одного, то тим більше ті, хто приймає щедроту благодаті й дар праведності, царюватимуть у житті через одного, Ісуса Христа.
18Отже, як через одну провину прийшов осуд на всіх людей, так і через один праведний вчинок прийшло виправдання й життя всім людям. 19Бо як через непослух однієї людини багато людей стали грішниками, так і через послух Одного багато людей стануть праведними. 20Закон же прийшов, щоб примножилася провина; але де примножився гріх, там ще більше примножилася благодать, 21щоб, як гріх панував у смерті, так і благодать панувала через праведність для вічного життя через Ісуса Христа, Господа нашого.