Послання до римлян 3

3 ¹Яка ж тоді перевага в юдея? Або яка користь від обрізання? ²Велика, і то в усьому. Перш за все, їм було довірено самі слова нашого Отця. ³І що ж? Якщо деякі були невірними, то чи скасує їхня невірність вірність нашого Отця? ⁴Зовсім ні! Нехай наш Отець буде правдивий, хоча кожна людина — брехун. Як написано: «Ти виявляєшся правий у своїх словах і перемагаєш, коли тебе судять».

⁵Але якщо наша неправедність виявляє праведність нашого Отця, що ж ми скажемо? Чи несправедливий наш Отець, коли наводить на нас гнів? (Я кажу по-людському.) ⁶Зовсім ні! Бо як тоді наш Отець судив би світ? ⁷Але якщо моя брехня примножує правду нашого Отця на його славу, то чому я ще й досі суджений як грішник? ⁸І чому б не казати, як дехто наклепницьки приписує нам, мовляв: «Робімо зло, щоб прийшло добро»? Їхній осуд справедливий.

Немає праведного

⁹І що ж? Чи ми кращі? Зовсім ні — ми вже звинуватили і юдеїв, і греків, що всі вони під владою гріха, ¹⁰як написано: «Немає праведного, ані одного; ¹¹немає того, хто розуміє; немає того, хто шукає нашого Отця. ¹²Усі відвернулися; разом стали непотрібними; немає того, хто чинить добро, ані одного. ¹³Їхнє горло — відкрита могила; язиками своїми вони обманюють». «Отрута змій під їхніми губами. ¹⁴Їхні уста повні прокляття й гіркоти. ¹⁵Їхні ноги швидкі, щоб проливати кров; ¹⁶руїна й нещастя на їхніх дорогах, ¹⁷і дороги миру вони не пізнали. ¹⁸Немає страху перед нашим Отцем у їхніх очах».

¹⁹Ми знаємо, що все, що каже Закон, стосується тих, хто під Законом, щоб замовкли всі уста й увесь світ став відповідальним перед нашим Отцем. ²⁰Ніхто не буде виправданий перед ним ділами Закону; Закон дає усвідомлення гріха.

Виправдані через віру в Ісуса

²¹Але тепер, незалежно від Закону, явлена праведність нашого Отця, засвідчена Законом і Пророками. ²²Ця праведність нашого Отця приходить через віру в Ісуса Христа до всіх, хто вірить, бо немає різниці, ²³бо всі згрішили й позбавлені слави нашого Отця, ²⁴і виправдані даром, його благодаттю, через викуплення, що в Христі Ісусі. ²⁵Наш Отець дав його як жертву примирення через віру в його кров, щоб показати свою праведність, бо у своєму терпінні він проминув гріхи, вчинені раніше, ²⁶щоб показати свою праведність нині, щоб він був і праведний, і той, хто виправдовує кожного, хто довіряє Ісусові.

²⁷Де ж тоді вихваляння? Усунене. Яким законом? Ділами? Ні — законом віри. ²⁸Бо ми стверджуємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл Закону. ²⁹Чи ж наш Отець — Отець тільки юдеїв? Хіба не Отець і язичників? Так, і язичників, ³⁰бо наш Отець один, він виправдає обрізаних вірою й необрізаних через віру.

³¹Чи ж ми скасовуємо Закон цією вірою? Аж ніяк — ми утверджуємо Закон.