Послання до римлян 2

2 ¹Тож немає тобі виправдання, хто б ти не був, коли судиш іншого, бо, судячи його, ти засуджуєш самого себе, адже робиш те саме. ²А ми знаємо, що суд нашого Отця справедливо падає на тих, хто таке робить. ³Невже ти думаєш, хто судиш інших за таке, а сам робиш те саме, що уникнеш суду нашого Отця? ⁴Чи, може, ти зневажаєш багатство його доброти, стриманості й терпіння, не розуміючи, що доброта нашого Отця веде тебе до покаяння? ⁵Та через своє жорстоке й нерозкаяне серце ти збираєш собі гнів на день гніву, коли відкриється праведний суд нашого Отця. ⁶Він відплатить кожному за його вчинками. ⁷Тим, хто наполегливими добрими ділами шукає слави, честі й безсмертя, він дасть вічне життя. ⁸А на тих, хто шукає тільки себе, відкидає істину й чинить неправедність, чекає гнів і лють. ⁹Скорбота й страждання кожному, хто чинить зло, — спершу юдеєві, а потім і грекові, ¹⁰а слава, честь і мир кожному, хто чинить добро, — спершу юдеєві, а потім і грекові. ¹¹Бо наш Отець не зважає на обличчя. ¹²Ті, хто згрішив без закону, без закону й загинуть; а ті, хто згрішив під законом, за законом будуть суджені. ¹³Бо не ті праведні перед нашим Отцем, хто слухає закон, а ті, хто його виконує, будуть виправдані. ¹⁴Адже коли погани, які не мають закону, за своєю природою роблять те, чого вимагає закон, то закон діє в них, хоч вони й не мають закону. ¹⁵Вони показують, що діло закону написане в їхніх серцях, а їхнє сумління свідчить, і думки їхні то звинувачують, то виправдовують їх. ¹⁶Це станеться того дня, коли наш Отець судитиме таємниці кожного через Ісуса Христа, як каже моя Добра Звістка. ^a a v16 Наш Отець — суддя, проте судить через свого Сина: Отець віддав увесь суд Ісусові.

Закон тебе не врятує

¹⁷А якщо ти звеш себе юдеєм, покладаєшся на закон і хвалишся нашим Отцем, ¹⁸якщо знаєш волю нашого Отця й схвалюєш те, що найкраще, бо навчений законом, ¹⁹якщо впевнений, що ти проводир для сліпих, світло для тих, хто в темряві, ²⁰наставник нерозумних, учитель незрілих, що маєш у законі взірець знання та істини. ²¹То ж ти, навчаючи інших, самого себе не навчаєш? Проповідуючи не красти, сам крадеш? ²²Ти, що кажеш іншим не чинити перелюбу, сам чиниш його? Ти, що гидуєш ідолами, грабуєш храми? ²³Ти, що хвалишся законом, зневажаєш нашого Отця, порушуючи закон? ²⁴Як написано: «Через вас ім’я нашого Отця зневажається серед народів.» ²⁵Обрізання корисне, якщо дотримуєшся закону; та якщо порушуєш його, твоє обрізання стає необрізанням. ²⁶Отже, якщо необрізаний дотримується вимог закону, то чи не зарахується його необрізання за обрізання? ²⁷І той, хто тілом необрізаний, та виконує закон, судитиме тебе, що, маючи букву й обрізання, порушуєш закон. ²⁸Бо юдей не той, хто є ним лише зовні, і обрізання не те, що лише на тілі. ²⁹А юдей той, хто є ним усередині, і обрізання те, що в серці, — духом, а не буквою; і похвала такому не від людей, а від нашого Отця.