Молитва Авакума
Аввакум молитвою повертає почуте, бачачи, як наш Отець виступає з Теману, струшуючи гори й народи, щоб спасти свій народ. Видіння пронизує його тремтінням до кісток — і все ж він обирає радіти в Отці свого спасіння, хоч би пропав кожен урожай і кожна отара.
3 1Молитва пророка Авакума, на шіґйонот. a a v1 Шіґйонот: імовірно, пристрасний, вільний музичний стиль; цю молитву написано, щоб її співали. 2Отче наш, я почув звістку про тебе і стою в благоговінні. Отче наш, оживи своє діло за наших днів; за наших днів дай його пізнати; у гніві згадай про милосердя. b b v2 Авакум просить нашого Отця згадати його серце милосердя — глибоку любов, яку батько відчуває до дитини. За кожним благанням про милосердя криється благання, щоб серце нашого Отця повернулося до нас. 3Наш Отець прийшов із Теману, Святий — від гори Паран. Його велич укрила небеса, і земля сповнилася його хвали. 4Сяйво його було, мов світло; промені виблискували з його руки; і там була схована його сила. 5Перед ним ішла моровиця, і чума йшла слідом за ним. 6Він став і струснув землю; поглянув і змусив народи затремтіти. Споконвічні гори розпалися; вічні пагорби опустилися. Шляхи його відвічні. 7Я бачив шатра Кушану в біді; затремтіли запони землі Мідіянської. 8Чи на ріки палав гнів твій, Отче наш? Чи на ріки лютував гнів твій, чи на море — лють твоя, коли ти виїхав на конях своїх, на своїх колісницях спасіння? 9Ти оголив лук свій; покликав безліч стріл. Ти розколов землю ріками. 10Гори побачили тебе й звивалися; бурхливі води промчали мимо; безодня подала голос свій і здійняла руки свої високо. 11Сонце й місяць спинилися у високім житлі своєму, від світла стріл твоїх летючих, від блиску списа твого сяйливого. 12У люті ти ступав по землі; у гніві ти молотив народи. 13Ти вийшов спасти народ свій, спасти помазанця свого. Ти розтрощив голову дому нечестивого, оголивши його від голови до ніг. 14Його ж власними стрілами ти простромив голову воїнів його, що вихором налетіли, щоб розсіяти мене, тішачись, наче хотіли потай пожерти вбогого. 15Ти потоптав море кіньми своїми, здіймання могутніх вод. 16Я почув — і затремтіло тіло моє; губи мої задрижали від того звуку; тління проникло в кості мої, і ноги мої підкосилися піді мною. Та я спокійно чекатиму дня біди, що прийде на народ, який нападає на нас.
17Хоч смоківниця не розквітне, і не буде плоду на лозах; хоч олива не вродить, і поля не дадуть поживи; хоч не стане отари в кошарі, і не буде худоби в стійлах, 18та я радітиму в нашому Отці; я тішитимуся Отцем спасіння мого. 19Всевладний Отець — сила моя; він робить ноги мої, мов у лані, він веде мене по висотах. Керівникові хору: на моїх струнних інструментах. c c v19 «Керівникові хору: на моїх струнних інструментах» — це вказівка до виконання, яка показує, що цю молитву склали для храмового хору.