Софонія 1

1 ¹Було слово нашого Отця до Софонії, сина Кушія, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Єзекії, коли над Юдою царював Йосія, син Амона.

²«Я дощенту змету все з лиця землі», — каже наш Отець.

Довге відступництво Юди

³«Я змету людину й звірину; змету птахів небесних і риб морських, та уламки ідолів разом із нечестивими. Я вигублю людство з лиця землі», — каже наш Отець. ⁴«Я простягну свою руку проти Юди і проти всіх, хто живе в Єрусалимі. Я вигублю з цього місця кожен останок Ваала, ім’я ідольських жерців разом зі священниками, ⁵тих, хто вклоняється на дахах небесному воїнству, тих, хто вклоняється і клянеться нашим Отцем, а водночас клянеться Мілкомом, ^a a v5 Мілком був головним богом амонітян; саме це ім’я несе в собі значення царственості. ⁶і тих, хто відвертається, перестаючи йти за нашим Отцем, хто не шукає нашого Отця й не питає про нього».

⁷Мовчіть перед Владичним Отцем! Бо близький день нашого Отця; він приготував жертву і освятив своїх гостей. ^b b v7 День нашого Отця — день, коли він сам діє. FHB називає його тут, щоб читач зустрів Отця, який судить, а не далеке божество. Той самий Отець, який творить і рятує, приводить цей вік до призначеної розплати.

⁸«У день жертви нашого Отця Я покараю вельмож, і царських синів, і всіх, хто вбирається в чужоземний одяг. ⁹На той день Я покараю всіх, хто перестрибує через поріг, хто наповнює дім свого володаря насильством і обманом. ^c c v9 Перестрибування через поріг було язичницьким забобоном, імовірно пов’язаним із филистимським звичаєм у храмі Даґона (див. 1 Самуїлова 5:5). ¹⁰На той день», — каже наш Отець, — «здійметься крик від Рибної брами, голосіння з Другого кварталу і гучний гуркіт із пагорбів. ¹¹Голосіть, ви, що живете в Ступі! Бо всі купці замовкли; знищені всі, хто відважує срібло». ^d d v11 Ступа (єврейською Мактеш) була улоговинним торговим кварталом Єрусалима, названим за свою чашоподібну форму.

¹²«А тоді Я обшукаю Єрусалим із світильниками і покараю людей, що застоялися, наче вино на дріжджах, які кажуть у своєму серці: „Бог не зробить нічого — ні добра, ні зла.“ ^e e v12 Вино, залишене нерушимим на своїх дріжджах, стає густим і кислим — образ людей, надто застояних і самовдоволених, щоб чекати чогось від нашого Отця.

¹³Їхнє багатство буде пограбоване, а їхні доми спустошені. Вони збудують доми, але не житимуть у них; насадять виноградники, але не питимуть їхнього вина».

¹⁴Великий день нашого Отця близький — близький і наближається швидко. Слухайте! День нашого Отця гіркий; там кричить могутній воїн. ¹⁵Той день — день гніву, день лиха й скорботи, день руїни та спустошення, день темряви й мороку, день хмар і густої пітьми, ¹⁶день сурмлення сурми й бойового кличу проти укріплених міст і проти високих наріжних веж.

¹⁷«Я нашлю на людей таку скруту, що блукатимуть навпомацки, мов сліпі, бо згрішили проти нашого Отця. Їхня кров буде розлита, наче порох, а їхня плоть — наче гній. ¹⁸Ні їхнє срібло, ні їхнє золото не зможе врятувати їх у день гніву нашого Отця. У вогні його ревнощів буде знищена вся земля, бо він покладе раптовий кінець усім, хто живе на землі».