Софонія 2

2 ¹Зберіться разом, зберіться, безсоромний народе, ²перш ніж народиться постанова — день минає, мов полова, — перш ніж палаючий гнів нашого Отця зійде на вас, перш ніж день гніву нашого Отця зійде на вас. ³Шукайте нашого Отця, усі смиренні землі, що виконуєте його правосуддя; шукайте праведності, шукайте смирення. Можливо, ви будете сховані в день гніву нашого Отця. ⁴Бо Газу буде покинуто, а Ашкелон стане пустищем; Ашдод виженуть опівдні, а Екрон викорінять. ⁵Горе вам, хто живе при морі, народе керетян! Слово нашого Отця проти тебе, Ханаане, земле филистимлян: «Я знищу тебе, аж поки не залишиться жодного мешканця». ⁶І стане морське узбережжя пасовищами, з лугами для пастухів і загонами для отар. ⁷Узбережжя належатиме останку дому Юди; там вони будуть пасти, а в домах Ашкелона лягатимуть увечері. Бо наш Отець догляне за ними й поверне їм їхній добробут. ⁸Я чув глузування Моава й образи аммонітян, якими вони глузували з мого народу й вихвалялися над їхньою землею.

⁹Тому, як живу я, — каже Отець небесного воїнства, наш Отець Ізраїлю, — Моав стане, мов Содом, а аммонітяни — мов Гоморра — землею кропиви й соляних ям, пустелею навіки. Останок мого народу розграбує їх, а ті, хто вцілів з мого народу, заволодіють ними. ¹⁰«Оце вони отримають за свою гордість, бо вони глузували й вихвалялися проти народу Отця небесного воїнства. ¹¹Грізним буде для них наш Отець, бо він виголодить усіх богів землі; і всі узбережжя народів поклоняться йому, кожне зі свого місця».

¹²Ви, кушити, теж будете вбиті моїм мечем.

¹³І простягне він свою руку на північ та знищить Ассирію, і зробить Ніневію пустищем, сухою, мов пустеля. ¹⁴Лягатимуть посеред неї отари, усілякі дикі звірі; і сова, і їжак ночуватимуть на верхівках її колон. Голос співатиме у вікнах, руїна на порозі, бо оголено кедрове оздоблення. ¹⁵Ось безтурботне місто, що жило безпечно, що казало у своєму серці: «Я є, і немає нікого, крім мене». Якою руїною воно стало, лігвом для диких звірів! Кожен, хто проходить повз нього, свистить і махає своїм кулаком.