Псалми 22 (21)

22 ¹Боже мій, Боже мій, чому ти покинув мене? Чому ти так далеко від порятунку мого, так далеко від стогонів моєї муки? ^a a v1 Ісус молився початковими словами цього псалма на хресті. Увесь псалом належить йому — від муки покинутості до поклоніння всіх народів.

²Отче мій, я волаю вдень, та ти не відповідаєш; вночі — але не знаходжу спокою.

³Та ти святий, ти сидиш на престолі хвали Ізраїля. ⁴На тебе покладалися наші предки; вони довіряли, і ти визволяв їх. ⁵До тебе вони волали — і були врятовані; на тебе покладалися — і не були засоромлені.

⁶А я — черв'як, а не людина, зневажений людьми й погорджений народом. ⁷Усі, хто бачить мене, глузують з мене; вони кидають образи, похитуючи головами: ⁸Він покладається на Бога; нехай Бог його врятує. Нехай визволить його наш Отець, адже наш Отець його вподобав.

⁹Та ти вивів мене з утроби; ти вклав у мене довіру ще при грудях моєї матері. ¹⁰Від народження я був довірений тобі; від лона моєї матері ти — мій Отець.

¹¹Не віддаляйся від мене, бо лихо вже близько, і нема кому допомогти.

¹²Багато биків оточили мене; міцні бики Башану обступили мене. ¹³Наче леви ревучі, що шматують здобич, вони широко роззявили свої пащі на мене. ¹⁴Я вилитий, немов вода, і всі мої кості роз'єдналися. Серце моє стало як віск; воно тане в мені. ¹⁵Моя сила висохла, мов випалена сонцем глина, а язик мій прилип до піднебіння; ти кладеш мене в порох смерті.

¹⁶Пси оточили мене; зграя лиходіїв обступила мене; вони прокололи мені руки й ноги. ^b b v16 Написані за тисячу років до того, як почали розпинати на хресті, ці подробиці — проколоті руки й ноги та поділений одяг, про який ідеться далі, — справдилися на хресті Ісуса. ¹⁷Я можу перелічити всі свої кості; люди дивляться й зловтішаються з мене. ¹⁸Вони ділять між собою мій одяг і кидають жереб за моє вбрання.

¹⁹А ти, Отче мій, не віддаляйся; ти — сила моя, поспіши мені на допомогу. ²⁰Визволи мою душу від меча, моє дорогоцінне життя — від влади псів. ²¹Врятуй мене з пащі лева; від рогів диких турів ти відповів мені. ^c c v21 Поворотний момент псалма: раптовий минулий час — «ти відповів мені» — виражає впевнену віру, що Бог уже відповів.

²²Я звіщатиму твоє ім'я братам моїм; серед громади я прославлятиму тебе. ^d d v22 Новий Заповіт вкладає цей вірш в уста Ісуса — воскреслий Син звіщає ім'я Отця серед братів і сестер, яких він не соромиться називати своїми. ²³Ви, хто боїться нашого Отця, славте його! Усі нащадки Якова, шануйте його! Благоговійте перед ним, усе потомство Ізраїля! ²⁴Бо він не зневажив і не погордив стражданням пригніченого; він не сховав свого обличчя від нього, але почув його волання про допомогу.

²⁵Від тебе — хвала моя у великій громаді; перед тими, хто боїться його, я виконаю свої обітниці. ²⁶Пригнічені їстимуть і наситяться; ті, хто шукає нашого Отця, прославлять його — нехай живуть серця ваші повік!

²⁷Усі кінці землі згадають і навернуться до нашого Отця, і всі племена народів вклоняться перед ним. ²⁸Бо царство належить нашому Отцеві, і він панує над народами.

²⁹Усі багаті землі бенкетуватимуть і поклоняться; усі, хто сходить у порох, схиляться перед ним — ті, хто не може зберегти собі життя. ³⁰Нащадки служитимуть йому; майбутнім поколінням розкажуть про Володаря Отця. ³¹Вони прийдуть і звіщатимуть його праведність народові, який ще не народився, бо наш Отець учинив це.