Мій Отець, мій Пастир
Псалом Давида.
Давид-пастух пише про батьківську опіку Отця: його годують, напувають, повертають, коли душа знемагає, без страху проводять долиною глибокої тіні, а потім садовлять за стіл, накритий перед його ворогами. Добро не просто йде за ним — воно його переслідує.
23 1Мій Отець — мій Пастир; мені нічого не бракує. 2На зелених пасовищах він кладе мене спочивати; до тихих вод веде мене. 3Він відновлює мою душу; веде мене стежками праведності заради свого імені. 4Навіть коли йтиму долиною смертної тіні, не боятимусь зла, бо ти зі мною; твій жезл і твій посох мене втішають. 5Ти накриваєш для мене стіл на очах у моїх ворогів; ти намащуєш оливою мою голову; моя чаша переповнена. 6Справді, добро й незмінна любов супроводжуватимуть мене в усі дні мого життя, і я житиму в домі мого Отця повік.
