Послання Юди 1

1 ¹Юда, слуга Ісуса Христа і брат Якова, — покликаним, улюбленим у нашому Отці й збереженим для Ісуса Христа: ²Нехай примножаться вам милість, мир і любов.

Боріться за віру

³Улюблені, хоч я прагнув написати вам про наше спільне спасіння, та мусив написати, закликаючи вас боротися за віру, раз назавжди дану святим. ⁴Бо деякі люди непомітно прокралися поміж вас, здавна призначені на цей суд, — безбожники, які обертають благодать нашого Отця на привід для розпусти й зрікаються нашого єдиного Володаря і Господа, Ісуса Христа.

⁵Тож хочу нагадати вам, хоч ви вже все це знаєте, що Ісус, спасши народ із землі Єгипетської, потім знищив тих, хто не повірив. ^a a v5 Деякі ранні рукописи подають «Господь» або «Бог»; найдавніші й найнадійніші подають «Ісус». Юда називає того, хто спас Ізраїль із Єгипту, Ісусом — тим самим Господом, який ішов зі своїм народом через пустелю. ⁶Ангелів, які не зберегли свого становища, а покинули належну їм оселю, він тримає у вічних кайданах, у глибокій темряві, на суд великого дня. ^b b v6 Ці ангели, імовірно, вказують на «синів Божих», які покинули небо й взяли собі за дружин людських жінок (Буття 6:1–4). ⁷Так само Содом, Гоморра й сусідні міста, що віддалися статевому гріху та гонитві за протиприродною плоттю, стоять як приклад, зазнаючи кари вічного вогню. ⁸Та все ж ці мрійники так само опоганюють своє тіло, відкидають владу й зневажають славних. ⁹А Михаїл архангел, змагаючись із дияволом, сперечався про тіло Мойсея, та не наважився винести проти нього зневажливого осуду, а сказав: «Нехай докорить тобі наш Отець.» ^c c v9 Ця розповідь про Михаїла й тіло Мойсея походить з юдейського передання («Вознесіння Мойсея»), а не зі Старого Завіту. ¹⁰А ці люди зневажають усе, чого не розуміють; а те, що вони розуміють інстинктивно, наче нерозумні тварини, їх і губить. ¹¹Горе їм! Вони пішли дорогою Каїна, задля наживи кинулися в оману Валаама й загинули в бунті Корея. ¹²Це — приховані рифи на ваших вечерях любові, що бенкетують із вами без страху, годуючи лише самих себе, — сухі хмари, гнані вітром, безплідні осінні дерева, двічі померлі, вирвані з корінням. ¹³Люті морські хвилі, що піняться власним соромом; мандрівні зірки, для яких навіки збережено найглибшу темряву. ¹⁴Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама: «Ось прийшов наш Господь Ісус із десятками тисяч своїх святих, ^d d v14 Юда прикладає давнє пророцтво Еноха до приходу Ісуса — Господа, який повертається зі своїми святими, щоб звершити правосуддя. Новий Завіт називає Ісуса тим, хто приходить у славі зі своїми ангелами (Матвія 25:31; 2 Солунян 1:7). ¹⁵щоб звершити суд над усіма й викрити кожного в усіх безбожних учинках, які вони безбожно вчинили, і в усіх жорстоких словах, які безбожні грішники говорили проти нього.» ¹⁶Ці люди нарікають і скаржаться, женучись за власними пожадливостями; їхні вуста вихваляються, і вони лестять людям задля вигоди.

Пам’ятайте, що було передречено

¹⁷А ви, улюблені, пам’ятайте, що наперед сказали апостоли нашого Господа Ісуса Христа. ¹⁸Як вони казали вам: «В останній час будуть насмішники, що йдуть за власними безбожними пожадливостями.» ¹⁹Це ті, хто спричиняє поділи, люди земні, що не мають Духа.

²⁰А ви, улюблені, зміцнюйте себе у своїй найсвятішій вірі, молячись у Святому Дусі. ²¹Бережіть себе в любові нашого Отця, чекаючи на милість нашого Господа Ісуса Христа, що веде до вічного життя. ²²І змилуйтеся над тими, хто вагається; ²³одних рятуйте, вихоплюючи з вогню; іншим виявляйте милість зі страхом, гидуючи навіть одежею, заплямованою їхнім гріхом.

Наш Отець зберігає вас

²⁴Тому ж, хто може вберегти вас від падіння й поставити вас бездоганними перед своєю славою з великою радістю, ²⁵єдиному нашому Отцеві, нашому Спасителю, через Ісуса Христа, Господа нашого, нехай буде слава, велич, сила і влада перед усіма віками, і нині, і навіки. Амінь. ^e e v25 Юда віддає всю славу нашому Отцеві, єдиному Богові та Спасителю, через Ісуса, його Сина, — Отець і Син розрізнені, та єдині в поклонінні, яке вони приймають.