Його бажання — до мене
Чоловік вихваляє її від ніг у сандаліях до волосся, відкрито милуючись нею. Вона цього не відкидає. Вона визнає це бажання взаємним і своїм, а тоді веде його до виноградників і сіл, де приберегла для нього плоди.
7 1Які гарні твої ноги в сандалях, шляхетна дочко! Вигини твоїх стегон — немов коштовності, витвір рук майстра. 2Твій пупок — округла чаша, в якій ніколи не бракує змішаного вина. Твій живіт — сніп пшениці, оточений ліліями. 3Твої груди — немов двоє оленят, близнята газелі. 4Твоя шия — немов вежа зі слонової кістки. Твої очі — озера в Хешбоні, біля брами Бат-Раббім. Твій ніс — немов вежа ліванська, що дивиться в бік Дамаска. 5Твоя голова вінчає тебе, немов Кармель, а твоє розкішне волосся — немов пурпур; цар полонений його кучерями. 6Яка ж ти гарна і яка приємна, кохана, з усіма твоїми розкошами! 7Твій стан — немов пальма, а груди твої — немов її грона. 8Я сказав: «Я зійду на пальму й ухоплюся за її плоди». Нехай груди твої будуть, немов грона виноградної лози, а пахощі твого дихання — немов яблука, 9а вуста твої — немов найкраще вино. Воно плавно тече до мого коханого, ніжно ковзаючи по вустах і зубах.
10Я належу своєму коханому, і його бажання — до мене. 11Ходи, мій коханий, вийдімо в поля й заночуймо в селах. 12Вирушмо рано до виноградників і подивімось, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися пуп’янки й чи зацвіли гранати. Там я віддам тобі свою любов. 13Мандрагори випускають свої пахощі, а над нашими дверима — усі найкращі плоди, нові й старі, що їх я зберегла для тебе, мій коханий. a a v13 Мандрагори — запашні рослини, яким у стародавньому світі широко приписували здатність будити любовне бажання та підсилювати плідність.