Пісня пісень 1

1 ¹Пісня над піснями, що Соломонова. ^a a v1 Пісня над піснями — це поетичне оспівування подружньої любові між нареченою та нареченим. Християнська традиція здавна чула в ній також любов нашого Отця до свого народу через Ісуса — Нареченого, Який віддає Себе за Свою Наречену. ²Нехай цілує мене поцілунками вуст своїх — бо твоя любов краща за вино. ³Олії твої для помазання духмяні; ім’я твоє — розлите миро; недарма тебе люблять дівчата. ⁴Веди мене за собою; побігли! Цар увів мене до покоїв своїх. Радітимемо й веселитимемося тобою; хвалитимемо твою любов більше за вино — вони мають рацію, що люблять тебе.

⁵Чорна я, але вродлива, дочки єрусалимські, як намети Кедару, як завіси Соломонові. ^b b v5 Кедар — пустельний народ, чиї намети ткали з чорної козячої вовни; наречена порівнює свою темну, обпалену сонцем шкіру з їхніми гарними чорними наметами. ⁶Не дивіться на мене так, що я чорна, бо сонце обпалило мене. Сини матері моєї розгнівались на мене; поставили мене стерегти виноградники, а свого виноградника я не вберегла. ⁷Скажи мені, ти, кого любить душа моя, де ти пасеш отару свою, де даєш їй спочити опівдні — навіщо мені бути, мов жінка під покривалом, біля отар твоїх товаришів? ^c c v7 Жінку, що блукає під покривалом сама біля чужих отар, сприйняли б за чужинку без супроводу — а наречена найменше хоче такою здаватися.

⁸Якщо не знаєш, найвродливіша серед жінок, іди слідами отари, й паси своїх козенят біля наметів пастуших. ⁹Я порівнюю тебе, кохана моя, з кобилицею в колісницях фараонових. ¹⁰Гарні щоки твої в оздобах, шия твоя — в разках намиста.

¹¹Зробимо тобі оздоби золоті, всіяні сріблом. ¹²Поки цар був при столі своєму, нард мій розливав свої пахощі. ^d d v12 Нард — коштовна запашна олія, яку привозили здалека; те саме дороге миро, яким згодом намастили Ісуса перед Його похованням. ¹³Коханий мій для мене — торбинка мирри, що спочиває між грудьми моїми. ¹⁴Коханий мій для мене — гроно квіту хни у виноградниках Ен-Геді. ^e e v14 Ен-Геді — прісноводний оазис біля Мертвого моря, славний своїми буйними, запашними садами серед безплідної пустелі.

¹⁵Яка вродлива ти, кохана моя, — яка вродлива! Очі твої — голубки. ¹⁶Який вродливий ти, коханий мій, — справді чарівний! Постіль наша — зелень.

¹⁷Балки дому нашого — кедри, крокви наші — кипариси.