Встань, моя кохана, і ходи зі мною
Говорить жінка, згадуючи його тінь, бенкетний дім, його руку під своєю головою. Потім вона повторює його поклик крізь ґрати: зима минула, дозрівають фіги, ходи зі мною. Двічі вона застерігає дочок Єрусалиму не будити любові, доки вона не захоче.
2 1Я — саронська троянда, лілея долин. 2Як лілея серед тернів, так моя кохана серед дівчат. 3Як яблуня серед дерев лісових, так мій коханий серед юнаків. З великою втіхою сиділа я в його затінку, і плід його був солодкий на смак мій. 4Він привів мене до бенкетної зали, і стяг його наді мною — любов. 5Підкріпіть мене родзинками, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любові. 6Його ліва рука під моєю головою, а права рука його обіймає мене. 7Заклинаю вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими ланями: не будіть і не турбуйте любові, доки вона сама того не забажає.
8Голос мого коханого! Ось він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах. 9Мій коханий подібний до газелі чи молодого оленя. Ось він стоїть за нашою стіною, вдивляється крізь вікна, заглядає крізь ґрати. 10Мій коханий промовляє до мене: Встань, моя кохана, моя прекрасна, і ходи зі мною, 11бо зима вже минула, дощі перейшли й відійшли. 12Квіти з’являються на землі, час співу настав, і голос горлиці лунає у нашому краю. 13Смоківниця наливає свої плоди, а виноградні лози цвітуть і випромінюють свій аромат. Встань, моя кохана, моя прекрасна, і ходи зі мною. 14Голубко моя, у розщілинах скелі, у схованках стрімчака, дай мені побачити твоє обличчя, дай мені почути твій голос, бо голос твій солодкий, а обличчя твоє прекрасне. 15Ловіть лисиць для нас, маленьких лисенят, що псують виноградники, бо виноградники наші цвітуть. 16Мій коханий належить мені, а я належу йому; він пасе серед лілей. 17Поки день дихає прохолодою й тіні тікають, повернися, мій коханий, і будь подібний до газелі чи молодого оленя на скелястих горах.