Еклезіаст 12

12 ¹Пам’ятай про свого Творця в дні юності своєї, перш ніж настануть лихі дні й наблизяться роки, про які скажеш: «Немає мені в них насолоди», ²перш ніж померкнуть сонце, і світло, і місяць, і зорі, і повернуться хмари після дощу; ³того дня, коли затремтять сторожі дому, і зігнуться міцні мужі, і спиняться жінки, що мелють, бо мало їх зосталося, і потемніють ті, що виглядають з вікон; ^a a v3 Ці вірші — розгорнутий поетичний образ тіла, що занепадає в старості, і наближення смерті: тремтливі руки, зігнутий стан, втрачені зуби й тьмяніючі очі. ⁴коли зачиняться двері на вулицю й затихне звук жорен; коли встаєш на голос пташки, і принишкнуть усі дочки співу; ⁵коли боятимуться висоти, і жахи чигатимуть на дорозі; коли зацвіте мигдаль, і поповзе коник, і згасне бажання,— бо людина відходить до вічного свого дому, і ходять вулицями ті, що голосять; ⁶перш ніж порветься срібний шнур, або розіб’ється золота чаша, або розіб’ється глек біля джерела, або зламається колесо біля криниці, ⁷і повернеться порох у землю, чим і був, а дух повернеться до Бога, який його дав. ⁸«Цілком минуще»,— каже Проповідник.— «Усе минуще».

Майстерність Проповідника

⁹Проповідник був мудрий, і ще навчав народ знання,— зважував, досліджував і впорядковував багато притч. ¹⁰Проповідник прагнув знайти приємні слова, і написане ним було щире й правдиве. ¹¹Слова мудрих — немов стрекала, а зібрані притчі — як міцно забиті цвяхи, що дані одним Пастирем. ¹²А понад те, сину мій, будь обачний: складанню багатьох книг немає кінця, а надмірне навчання виснажує тіло.

¹³Підсумок усього, що було почуте: бійся Бога й виконуй його заповіді, бо в цьому весь обов’язок людини. ^b b v13 Книга Екклезіаста завершується там, де й почалася: Проповідник говорить про Бога у віддаленому тоні того, хто шукає «під сонцем». Ісус же приходить, щоб наблизити нашого Отця (Івана 14:9). ¹⁴Бо Бог приведе на суд кожен учинок і все потаємне, чи добре воно, чи лихе.