Євангеліє від Луки 17

17 ¹Він сказав своїм учням: «Спокуси неодмінно прийдуть, але горе тому, через кого вони приходять! ²Краще було б йому, якби млинове жорно повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з цих малих.

³«Будьте уважні до себе. Якщо твій брат согрішить, докори йому, а якщо покається, прости йому. ⁴Якщо він согрішить проти тебе сім разів на день і сім разів повернеться, кажучи: „Каюся“, прости йому».

⁵Апостоли сказали Господеві: «Додай нам віри!»

⁶Господь сказав: «Якби ви мали віру, як гірчичне зерно, то могли б сказати цій шовковиці: „Вирвися з коренем і пересадися в море“, — і вона послухалася б вас. ⁷Хто з вас, маючи слугу, що оре або пасе овець, скаже йому, коли той повернеться з поля: „Іди негайно, сідай до столу“? ⁸Чи не скаже він радше: „Приготуй мені вечерю, підпережися й служи мені, поки я їстиму й питиму, а потім їстимеш і питимеш ти“?

⁹«Чи дякує він тому слузі за те, що той зробив, що було наказано? ¹⁰Так само й ви, зробивши все, що вам було наказано, кажіть: „Ми негідні слуги; ми зробили лише те, що мали зробити“».

Отець зцілює десятьох прокажених

¹¹Дорогою до Єрусалима він проходив між Самарією та Галілеєю. ¹²Коли він входив в одне село, його зустріли десятеро прокажених. Вони стали віддалік

¹³і голосно закричали: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!»

¹⁴Побачивши їх, він сказав: «Ідіть, покажіться священникам». Коли вони йшли, то очистилися.

¹⁵Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи нашого Отця, ¹⁶і впав ниць до ніг Ісуса, дякуючи йому. А був він самарянин.

¹⁷Ісус сказав: «Чи не десятеро очистилися? Де ж дев’ятеро? ¹⁸Невже не знайшлося нікого, хто повернувся б віддати славу нашому Отцеві, окрім цього чужинця?» ¹⁹І сказав йому: «Встань та йди; твоя віра спасла тебе».

Царство вже серед вас

²⁰Коли фарисеї запитали його, коли прийде Царство нашого Отця, він відповів їм: «Царство нашого Отця не приходить так, щоб можна було його спостерегти, ²¹і не скажуть: „Дивися, ось тут!“ чи „Там!“ Бо Царство нашого Отця серед вас».

²²Він сказав учням: «Настануть дні, коли ви прагнутимете побачити один із днів Сина Людського, але не побачите. ²³Скажуть вам: „Дивися, там!“ чи „Дивися, тут!“ Не йдіть і не женіться за ними. ²⁴Бо як блискавка, спалахнувши, освітлює небо від одного краю до іншого, так буде й Син Людський у свій день. ²⁵Але спершу він мусить багато вистраждати і бути відкинутим цим поколінням. ²⁶Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Людського. ²⁷Люди їли, пили, одружувалися й виходили заміж аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег, і прийшов потоп та знищив усіх. ²⁸Так само було й за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували, ²⁹але того дня, коли Лот вийшов із Содома, з неба линув дощ вогню та сірки і знищив усіх, ³⁰так буде й того дня, коли з’явиться Син Людський. ³¹Того дня хто буде на даху, а речі його в домі, нехай не сходить, щоб їх забрати; так само й хто буде в полі, нехай не вертається назад. ³²Згадайте Лотову дружину. ³³Хто намагатиметься зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя, той збереже його. ³⁴Кажу вам: тієї ночі двоє будуть на одному ложі: одного візьмуть, а другого залишать. ³⁵Дві жінки будуть молоти разом: одну візьмуть, а другу залишать». ^a a v35 Найдавніші рукописи не мають тут вірша 36; пізніші списки додають: «Двоє будуть у полі: одного візьмуть, а другого залишать».

³⁷Вони запитали: «Де, Господи?» Він сказав: «Де труп, там зберуться й стерв’ятники».