Євангеліє від Луки 16

16 ¹Ще сказав він своїм учням: «Один заможний чоловік мав управителя, якого звинуватили, що той марнує його майно. ²Покликав його й сказав: „Що це я чую про тебе? Дай звіт про своє управління, бо більше ти не можеш бути управителем.“

³«Управитель сказав сам до себе: „Що мені робити? Господар забирає в мене посаду. Копати не маю сили, а жебрати соромлюся.“ ⁴„Знаю, що зроблю, щоб, коли втрачу цю посаду, люди прийняли мене до своїх домівок.“ ⁵Покликав він боржників свого господаря, одного за одним, і запитав першого: „Скільки ти винен моєму господареві?“ ⁶Той відповів: „Сто мір оливкової олії.“ А він сказав йому: „Візьми свою розписку, сідай швидко й напиши п’ятдесят.“ ⁷Потім запитав іншого: „А ти скільки винен?“ „Сто мір пшениці,“ — відповів той. „Візьми свою розписку, — сказав він йому, — і напиши вісімдесят.“

⁸«І похвалив господар нечесного управителя за те, що той діяв кмітливо, бо сини цього віку кмітливіші у стосунках зі своїм поколінням, ніж сини світла. ⁹І кажу вам: здобувайте собі друзів земним багатством, щоб, коли воно скінчиться, вас прийняли у вічні оселі. ¹⁰Хто вірний у найменшому, той вірний і у великому; а хто нечесний у найменшому, той нечесний і у великому. ¹¹Тож якщо ви не були вірні щодо земного багатства, хто довірить вам справжнє багатство? ¹²І якщо ви не були вірні в чужому, хто дасть вам ваше власне? ¹³Жоден слуга не може служити двом панам. Бо одного він зненавидить, а другого полюбить, або триматиметься одного, а другим знехтує. Не можете служити водночас і нашому Отцеві, і багатству.»

¹⁴Фарисеї, які любили гроші, чули все це й насміхалися з нього.

¹⁵І сказав він їм: «Ви виправдовуєте себе перед людьми, але наш Отець знає ваші серця. Бо те, що високо цінується серед людей, — гидота перед нашим Отцем.»

¹⁶«Закон і Пророки були до Івана; відтоді проголошується Добра Звістка про Царство нашого Отця, і кожен силоміць входить до нього. ¹⁷Але легше небу і землі проминути, ніж щоб зникла одна риска Закону.»

¹⁸«Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною й одружується з іншою, чинить перелюб; і хто одружується з розлученою з чоловіком, також чинить перелюб.»

Багач і Лазар

¹⁹«Був собі один заможний чоловік, що вдягався в багряницю та тонке полотно й щодня розкішно бенкетував. ²⁰А один убогий, на ім’я Лазар, лежав біля його воріт, укритий виразками, ²¹і хотів наїстися крихтами, що падали зі столу багача; навіть пси приходили й лизали його виразки. ²²Помер убогий, і ангели віднесли його на лоно Авраамове. Помер також і багач, і його поховали, ^a a v22 Лоно Авраамове: юдейський образ місця спокою, де праведні спочивали після смерті, очікуючи воскресіння. ²³А в могилі, серед мук, він підвів очі й побачив здалеку Авраама та Лазаря на його лоні. ^b b v23 Аїд — це царство мертвих, місце очікування між смертю та останнім судом, не те саме, що остаточне місце суду. ²⁴Він закричав: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною! Пошли Лазаря, нехай умочить кінчик свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я страждаю в цьому полум’ї.“

²⁵«Але Авраам сказав: „Дитино, згадай: ти отримав добро за свого життя, а Лазар так само — лихо. Тепер він тут утішається, а ти страждаєш. ²⁶А крім усього цього, між нами й вами пролягла велика безодня, щоб ті, хто хоче перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас ніхто не переходив.“

²⁷«І сказав він: „Тоді благаю тебе, отче, пошли його до дому мого батька, ²⁸бо маю п’ятьох братів — нехай він застереже їх, щоб і вони не прийшли в це місце мук.“

²⁹«Але Авраам сказав: „Вони мають Мойсея та Пророків; нехай їх слухають.“

³⁰А той відповів: „Ні, отче Аврааме, але якщо хтось із мертвих прийде до них, вони покаються.“

³¹А він сказав йому: „Якщо Мойсея та Пророків не слухають, то не переконаються, навіть якщо хтось воскресне з мертвих.“»