Євангеліє від Луки 18

18 ¹Потім Ісус розповів їм притчу про те, що треба завжди молитися й ніколи не занепадати духом.

²«У якомусь місті був суддя, що ні Бога не боявся, ні людей не поважав. ³У тому місті була вдова, яка все приходила до нього й казала: „Захисти мене від мого супротивника“. ⁴Якийсь час він відмовлявся, та потім сказав собі: „Хоч я й Бога не боюся, і людей не поважаю, ⁵але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не виснажувала мене своїми нескінченними відвідинами“».

⁶А Господь сказав: «Послухайте, що каже несправедливий суддя. ⁷Хіба наш Отець не захистить своїх обранців, які кличуть до нього вдень і вночі? Чи зволікатиме він з ними? ⁸Кажу вам: він захистить їх скоро. Але коли прийде Син Людський, чи знайде він віру на землі?»

Смиренне серце знаходить милість

⁹Розповів він і таку притчу деяким, хто покладався на себе, вважаючи себе праведними, а всіх інших зневажав:

¹⁰«Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися: один фарисей, а другий — митник. ¹¹Фарисей, ставши, молився сам про себе: „Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, злочинці, перелюбники — чи навіть як цей митник“. ¹²„Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що маю“. ¹³А митник, стоячи здалека, не смів навіть очей звести до неба, а бив себе в груди, кажучи: „Отче наш, змилуйся наді мною, грішним“. ¹⁴Кажу вам: цей чоловік пішов додому виправданим, а не той. Бо кожен, хто підносить себе, буде принижений, а хто принижує себе, буде піднесений».

Царство Отця належить дітям

¹⁵Приносили до нього навіть немовлят, щоб він доторкнувся до них, та учні, побачивши це, почали дорікати їм.

¹⁶Але Ісус покликав дітей до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до мене і не забороняйте їм, бо Царство нашого Отця належить таким, як вони. ¹⁷Істинно кажу вам: хто не прийме Царства нашого Отця, як мала дитина, той ніколи не ввійде до нього».

Те єдине, чого багатство не може купити

¹⁸Якийсь начальник запитав його: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»

¹⁹Ісус сказав йому: «Чому ти називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, крім самого нашого Отця. ^a a v19 Ісус спрямовує серце юнака до нашого Отця як до джерела всякого добра — не заперечуючи власної доброти, а звертаючи чоловіка до Отця.

²⁰Ти знаєш заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй свого батька й матір“».

²¹«Усе це я зберігав змолоду», — сказав він.

²²Почувши це, Ісус сказав: «Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; тоді приходь і йди за мною».

²³Та коли той почув це, дуже засмутився, бо був надзвичайно багатий.

²⁴Ісус подивився на нього й сказав: «Як важко багатим увійти до Царства нашого Отця! ²⁵Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства нашого Отця».

²⁶Ті, хто чув це, запитали: «Хто ж тоді може спастися?»

²⁷А він сказав: «Неможливе для людей можливе для нашого Отця».

²⁸Тоді Петро сказав: «Ось ми залишили свої домівки й пішли за тобою».

²⁹Він сказав їм: «Істинно кажу вам: немає нікого, хто залишив би дім, дружину, братів, батьків чи дітей заради Царства нашого Отця, ³⁰і хто не одержав би набагато більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя».

Син Людський іде на хрест

³¹Він узяв дванадцятьох осторонь і сказав: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і здійсниться все, що написали пророки про Сина Людського. ³²Бо його видадуть язичникам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть, і плюватимуть на нього. ³³Його бичуватимуть і вб’ють, а третього дня він воскресне».

³⁴Але вони нічого з цього не зрозуміли; ці слова були приховані від них, і вони не збагнули сказаного.

Зір, повернений Сином Отця

³⁵Коли Ісус підходив до Єрихона, сліпий сидів край дороги, просячи милостиню. ³⁶Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається. ³⁷Йому сказали: «Ісус із Назарета проходить». ³⁸Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» ³⁹Ті, що йшли попереду, докоряли йому й веліли мовчати, та він ще дужче кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

⁴⁰Ісус зупинився й звелів привести його до себе. Коли той підійшов, Ісус запитав:

⁴¹«Чого ти хочеш, щоб я зробив для тебе?» Той відповів: «Господи, щоб я знову бачив».

⁴²І сказав йому Ісус: «Прозрій! Твоя віра спасла тебе».

⁴³І вмить він прозрів і пішов за Ісусом, прославляючи нашого Отця. І весь народ, побачивши це, теж віддав хвалу нашому Отцеві.