Йов 19

19 ¹Тоді Йов відповів: ²«Доки ви будете мучити мою душу й розбивати мене словами? ³Ось уже десять разів ви ображали мене; не соромитеся кривдити мене. ⁴А коли я справді й помилився, то помилка моя залишається при мені. ⁵Якщо ж ви справді величаєтеся наді мною й докоряєте мені моєю ганьбою, ⁶то знайте, що Бог скривдив мене й оточив мене своєю сіткою. ⁷Я кричу: „Насильство!“ — та немає відповіді; волаю про допомогу, але немає правосуддя. ^a a v7 Крик „Насильство!“ був у давнину прилюдним закликом до справедливості — визнаним проханням про допомогу проти заподіяної тобі кривди. ⁸Він загородив мені дорогу, і я не можу пройти, і поклав темряву на мої стежки. ⁹Він зняв із мене мою славу й забрав вінець з моєї голови. ¹⁰Він руйнує мене звідусіль, і я гину; вирвав мою надію, наче дерево. ¹¹Він розпалив проти мене свій гнів і вважає мене своїм ворогом. ¹²Його полки наступають разом; вони насипають проти мене вал і таборують довкола мого намету. ¹³Він віддалив від мене моїх братів, і ті, що знали мене, зовсім відчужилися від мене. ¹⁴Мої родичі покинули мене, а близькі друзі забули про мене. ¹⁵Гості мого дому й мої служниці вважають мене за чужинця; я став для них чужоземцем. ¹⁶Я кличу свого слугу, але він не відповідає; мушу сам благати його. ¹⁷Мій подих огидний моїй дружині, і я став бридким для своїх рідних братів. ¹⁸Навіть малі діти зневажають мене; коли підводжуся, вони говорять проти мене. ¹⁹Усі мої найближчі друзі гидують мною, і ті, кого я любив, обернулися проти мене. ²⁰Мої кості поприлипали до шкіри й до тіла мого, і я врятувався лише шкірою зубів своїх. ²¹Змилуйтеся наді мною, змилуйтеся наді мною, друзі мої, бо рука Божа вразила мене! ²²Чому ви переслідуєте мене, як Бог, і ніяк не насититеся моїм тілом? ²³О, якби записати мої слова! Якби їх накреслити у сувої, ²⁴щоб залізним різцем і свинцем навіки викарбувати їх у скелі! ²⁵Бо я знаю, що мій Викупитель живий, і наприкінці він стане над порохом. ^b b v25 Протягом розділ за розділом страждань Йов говорив про Бога віддалено, але тут проривається ім’я стосунку: „мій Викупитель“ — той, хто визнає його своїм. Християнська традиція здавна чула в цьому вірші ранню надію, яку наш Отець сповнює в Ісусі, що стане останнього дня, аби виправдати своїх дітей. ²⁶І після того, як зруйнується моя шкіра, однак у своєму тілі я побачу Бога, ²⁷якого я сам побачу, і мої власні очі дивитимуться на нього, а не чужі. Знемагає серце моє в мені! ²⁸Якщо ж ви кажете: „Як ми переслідуватимемо Йова!“ і: „Корінь справи знайдено в ньому,“ ²⁹то бійтеся меча, бо гнів наводить кару меча, щоб ви знали, що є суд.»