Ісая 51

51 ¹«Послухайте мене, ви, що прагнете праведності, ви, що шукаєте нашого Отця: погляньте на скелю, з якої вас витесано, і на каменярню, з якої вас викопано. ²Погляньте на Авраама, вашого батька, і на Сарру, що вас народила; бо коли він був лише один, я покликав його, і благословив його, і зробив його численним. ³Бо наш Отець утішає Сіон; він утішає всі її руїни. Він робить її пустелю, як Едем, її пустиню — як сад нашого Отця. Радість і веселість знайдуться в ній, подяка і звук пісні.

⁴«Послухай мене, мій народе; почуй мене, моє племено: бо вчення вийде від мене, і я поставлю своє правосуддя за світло для народів. ⁵Моя праведність близько, моє спасіння вийшло, і мої руки принесуть правосуддя народам; острови чекають на мене і покладають надію на мою руку. ⁶Підведіть очі свої до небес і погляньте на землю внизу: небеса зникнуть, як дим, земля зноситься, як одяг, і ті, що живуть на ній, помруть, як комахи; але моє спасіння триватиме вічно, і моя праведність ніколи не буде зламана. ⁷Послухайте мене, ви, що знаєте праведність, народе, що носить моє вчення у своєму серці: не бійтеся ганьби від смертних і не будьте зламані їхніми образами. ⁸Бо міль поїсть їх, як одяг, і черв поїсть їх, як вовну; але моя праведність триватиме вічно, і моє спасіння — на всі покоління».

⁹Прокинься, прокинься, одягнися в силу, о рамено нашого Отця! Прокинься, як за давніх днів, за поколінь, що давно минули. Хіба не ти розсікло морське чудовисько Рагав на шматки, не ти пронизало дракона наскрізь? ^a a v9 У видінні Ісаї простягнене рамено нашого Отця — це його спасенна сила через усю історію: від створення до виходу з Єгипту і до відкуплення, що ще настане. ¹⁰Хіба не ти висушило море, води великої безодні, не ти зробило глибини моря дорогою, щоб перейшли відкуплені? ¹¹Тож викуплені нашого Отця повернуться і прийдуть на Сіон зі співом; вічна радість увінчає їхні голови. Веселість і радість охоплять їх, а смуток і зітхання відійдуть.

¹²«Я, я — той, хто вас утішає. Хто ти такий, щоб боятися смертних, які помирають, людей, які минають, як трава, ¹³що забуваєш мене, свого Творця, який розпростер небеса і заклав основи землі? Ти живеш у постійному страху цілий день через лють гнобителя, що налаштований на знищення. Але де ж лють гнобителя? ¹⁴Той, хто зігнутий у кайданах, скоро буде звільнений; він не помре і не зійде в яму, і не голодуватиме. ¹⁵Бо я — твій Отець, що розбурхує море, аж ревуть його хвилі, — Отець небесних військ його ім’я. ¹⁶І я вклав свої слова в твої уста і вкрив тебе тінню своєї руки, насаджуючи небеса і закладаючи основи землі, і кажучи Сіону: „Ти — мій народ“».

¹⁷Прокинься, прокинься! Устань, о Єрусалиме, ти, що випив з руки нашого Отця чашу його гніву, що осушив до дна келих, чашу, від якої хитаєшся. ¹⁸Серед усіх дітей, яких вона народила, немає нікого, хто повів би її; серед усіх дітей, яких вона виростила, немає нікого, хто взяв би її за руку. ¹⁹Ці дві біди спіткали тебе — хто ж поплаче за тобою? — спустошення і руїна, голод і меч. Хто зможе тебе втішити? ²⁰Твої діти зомліли; вони лежать на кожному розі вулиці, як антилопа, що потрапила в сіть, сповнені гніву нашого Отця, докору твого Отця.

²¹Тому послухай це, ти, пригноблений, сп’янілий, та не від вина:

²²Ось що каже твій Владичний Отець, що захищає справу свого народу: «Дивись, я забрав з твоєї руки чашу, від якої хитаєшся, келих мого гніву; ти більше ніколи не питимеш його». ²³Я вкладу її в руку твоїх гнобителів, що казали тобі: «Схилися, щоб ми могли пройти по тобі», так що ти зробив свою спину, як земля, як вулиця, щоб вони переходили.