Послання до галатів 2

2 ¹Через чотирнадцять років я знову вирушив до Єрусалима з Варнавою, узявши із собою також Тита. ²Пішов я туди за об’явленням і виклав їм Євангеліє, яке проповідую серед язичників, — наодинці, перед тими, кого вважають за поважних, — щоб мій труд не був і не виявився марним. ³Та навіть Тита, який був зі мною, хоч і грек, не змусили обрізатися. ⁴А сталося це через фальшивих братів, потаємно впроваджених, які прокралися, щоб вистежити нашу свободу, яку маємо в Христі Ісусі, прагнучи нас поневолити. ⁵Але ми ні на мить їм не поступилися, щоб істина Євангелія залишилася з вами. ⁶Що ж до тих, кого вважають за поважних, — ким вони були колись, мені байдуже, адже наш Отець не зважає на обличчя, — ті поважні нічого мені не додали. ⁷Навпаки, вони побачили, що мені довірено Євангеліє для необрізаних, як Петрові — для обрізаних. ⁸Бо Той, Хто діяв у Петрі для апостольства серед обрізаних, діяв і в мені для язичників. ⁹Пізнавши дану мені благодать, Яків, Петро та Іван, яких вважають за стовпи, подали мені й Варнаві праву руку спілкування: ми підемо до язичників, а вони — до обрізаних. ¹⁰Просили тільки, щоб ми пам’ятали про вбогих, — а саме це я й старанно робив.

Павло докоряє Кифі в Антіохії

¹¹Але коли Петро прийшов до Антіохії, я відкрито виступив проти нього, бо він заслуговував на осуд. ¹²Перше ніж прийшли деякі люди від Якова, він їв разом із язичниками; та коли ті прийшли, він відступив і відокремився, боячись тих, хто був з обрізаних. ^a a v12 «Ті, хто був з обрізаних» — юдейські християни, які наполягали, що віруючі з язичників мусять обрізатися, щоб бути повністю прийнятими. ¹³Разом із ним лицемірили й інші юдеї, тож навіть Варнава піддався їхньому лицемірству. ¹⁴Але коли я побачив, що вони не йдуть прямо за істиною Євангелія, я сказав Петрові перед усіма: «Якщо ти, юдей, живеш як язичник, а не як юдей, то як можеш змушувати язичників жити по-юдейськи?»

¹⁵Ми самі — юдеї з народження, а не грішники з язичників, ¹⁶та все ж знаємо, що людина стає праведною перед Богом не через діла Закону, а через віру в Ісуса Христа. І ми повірили в Христа Ісуса, щоб стати праведними через віру в Христа, а не через діла Закону, — бо ділами Закону жодна людина не стане праведною. ¹⁷Але якщо, прагнучи стати праведними в Христі, ми й самі виявилися грішниками, то невже Христос — служитель гріха? Зовсім ні! ¹⁸Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе виявляю порушником. ¹⁹Адже через Закон я помер для Закону, щоб жити для нашого Отця. ²⁰Я розп’ятий разом із Христом. І вже не я живу, а Христос живе в мені. А те життя, яким нині живу в тілі, живу вірою в Сина нашого Отця, Який полюбив мене й віддав Себе за мене. ²¹Я не відкидаю благодаті нашого Отця; бо якщо праведність приходить через Закон, то Христос помер даремно.