Послання до галатів 1

1 ¹Павло, апостол — не від людей і не через людину, а через Ісуса Христа й нашого Отця, який воскресив його з мертвих, ²і всі брати та сестри, що зі мною, — церквам Галатії: ³Благодать вам і мир від нашого Отця і Господа Ісуса Христа, ⁴який віддав себе за наші гріхи, щоб визволити нас від цього теперішнього злого віку, за волею нашого Отця, ⁵якому слава на віки вічні. Амінь.

Немає іншого Євангелія

⁶Дивуюся, що ви так швидко відвертаєтесь від того, хто покликав вас благодаттю Христа, до іншого євангелія. ⁷Не те щоб існувало інше євангеліє, але є деякі, що бентежать вас, бажаючи перекрутити Євангеліє Христа. ⁸Та навіть якби ми або ангел із неба проповідували вам євангеліє інше, ніж те, яке ми вам проповідували, — нехай буде проклятий. ⁹Як ми казали раніше, так і тепер повторюю: якщо хтось проповідує вам євангеліє інше, ніж те, яке ви прийняли, — нехай буде проклятий.

¹⁰Чи шукаю я тепер схвалення людей, чи нашого Отця? Чи намагаюся догодити людям? Якби я досі намагався догоджати людям, то не був би слугою Христа.

Отець покликав Павла безпосередньо

¹¹Бо хочу, брати й сестри, щоб ви знали: Євангеліє, яке я проповідував, не людського походження. ¹²Я не прийняв його від жодної людини й не був навчений йому, а через об’явлення Ісуса Христа. ¹³Ви чули про моє минуле в юдействі — як люто я переслідував церкву нашого Отця, намагаючись знищити її. ¹⁴Я досягав успіхів у юдействі більше за багатьох ровесників мого народу, будучи набагато завзятішим прихильником традицій моїх предків. ¹⁵Та коли наш Отець, що відділив мене ще від материнського лона й покликав своєю благодаттю, зволив ¹⁶об’явити свого Сина в мені, щоб я звіщав його серед язичників, я не став одразу ж радитися ні з ким, ¹⁷ні пішов до Єрусалима, до тих апостолів, що були переді мною, а подався до Аравії, а потім повернувся до Дамаска.

¹⁸Потім, через три роки, я пішов до Єрусалима, щоб познайомитися з Петром, і пробув у нього п’ятнадцять днів. ¹⁹Та нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. ²⁰А те, що пишу вам, — запевняю перед нашим Отцем, — я не брешу. ²¹Потім я подався в краї Сирії та Кілікії. ²²Церквам Юдеї, що в Христі, я особисто був ще невідомий. ²³Вони лише чули: «Той, хто колись переслідував нас, тепер проповідує віру, яку колись намагався знищити». ²⁴І прославляли вони нашого Отця через мене.