2 Послання до коринтян 13

13 ¹Оце вже втретє я йду до вас. «Кожна справа має підтверджуватися свідченням двох чи трьох свідків.» ²Я попередив тих, хто згрішив раніше, і всіх інших — як сказав особисто під час другого відвідання — і кажу їм тепер, перебуваючи далеко: якщо прийду знову, то не пощаджу їх, ³адже ви хочете доказу, що Христос говорить через мене. Він не слабкий щодо вас, а могутній серед вас. ⁴Бо він був розп’ятий у слабкості, та живе силою нашого Отця. Бо й ми слабкі в ньому, але щодо вас житимемо з ним силою нашого Отця.

⁵Випробовуйте самих себе — чи ви у вірі? Перевіряйте себе. Хіба не знаєте, що Ісус Христос у вас, якщо тільки ви не провалите випробування? ⁶А я вірю, що ви дізнаєтеся: ми самі не провалили випробування.

⁷Ми молимося нашому Отцеві, щоб ви не чинили нічого злого — не щоб показати себе схваленими, а щоб ви робили те, що правильно, навіть якщо ми здаватимемося несхваленими. ⁸Бо ми не можемо чинити проти істини, а лише за істину. ⁹Ми радіємо, коли ми слабкі, а ви сильні; ми також молимося за ваше повне відновлення. ¹⁰Тому я й пишу це, перебуваючи далеко, щоб, коли буду з вами, не довелося бути суворим, користуючись владою, яку дав мені Господь, — щоб будувати, а не руйнувати.

Любов і мир нашого Отця

¹¹Нарешті, брати й сестри, радійте, прагніть повного відновлення, підбадьорюйте одне одного, будьте однодумними, живіть у мирі — і наш Отець любові та миру буде з вами. ¹²Вітайте одне одного святим цілунком.

¹³Вітають вас усі святі.

¹⁴Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов нашого Отця та глибоке спілкування Святого Духа нехай буде з усіма вами. ^a a v14 Це прощальне благословення називає разом усі три Особи — Сина, Отця і Святого Духа — апостольський відгомін священицького благословення, яке поклало ім’я нашого Отця на його народ.