2 Послання до коринтян 12

12 ¹Мушу й далі хвалитися — хоча користі з того немає, — але перейду до видінь та об’явлень Господніх. ²Чотирнадцять років тому один чоловік у Христі — я знаю його — був узятий до третього неба. Чи то в тілі, чи поза тілом — не можу сказати; наш Отець знає. ^a a v2 У давньому юдейському уявленні «третє небо» було найвищою духовною сферою — безпосередньою присутністю Бога. ³І знаю, що цей чоловік — чи то в тілі, чи поза тілом, не знаю; наш Отець знає — ⁴був узятий до раю і почув невимовні слова, яких нікому не дозволено промовляти.

⁵Таким чоловіком я хвалитимуся, але собою хвалитися не буду, хіба що своїми немочами. ⁶Якби я й захотів похвалитися, то не був би нерозумним, бо говорив би правду. Але стримуюся, щоб ніхто не думав про мене більше, ніж бачить у мені чи чує від мене, ⁷і через те, що ці об’явлення були такі надзвичайні, щоб я не загордився, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб мучив мене, — аби я не загордився. ⁸Тричі я благав Господа про це, щоб воно відступило від мене.

⁹Та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо сила моя вдосконалюється в немочі». Тож я радше хвалитимуся своїми немочами, щоб сила Христова спочила на мені.

¹⁰Тому я задоволений немочами, образами, нестатками, переслідуваннями й утисками заради Христа. Бо коли я немічний, тоді я сильний.

Батьківське серце до Церкви

¹¹Я став нерозумним — ви мене до цього змусили. Адже це ви мали б мене похвалити, бо я ні в чому не поступався тим так званим над-апостолам, хоч я й ніщо. ¹²Ознаки справжнього апостола були явлені серед вас з усякою витривалістю: знаки, чудеса й могутні діла. ¹³Чим же ви опинилися в гіршому становищі за інші церкви, хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю провину!

¹⁴Ось, уже втретє я готовий прийти до вас і не буду для вас тягарем, бо прагну не вашого, а вас самих. Не діти мають збирати для батьків, а батьки для дітей. ¹⁵Я з великою радістю витрачатиму й сам витрачуся заради ваших душ. Якщо я люблю вас більше, то невже менше любимий? ¹⁶Нехай буде так — я не обтяжував вас. Але, хитрий, я впіймав вас лукавством. ¹⁷Чи скористався я вами через когось із тих, кого посилав до вас? ¹⁸Я вблагав Тита піти й послав із ним брата. Хіба Тит визискав вас? Хіба не одним духом ми ходили, не тими самими слідами?

¹⁹Ви гадаєте, що ми весь цей час виправдовуємося перед вами? Ми говоримо в Христі перед нашим Отцем, і все це, любі, для вашого збудування. ²⁰Боюся, що коли прийду, то знайду вас не такими, як хочу, а ви знайдете мене не таким, як хочете, — що будуть сварки, заздрість, спалахи гніву, себелюбні амбіції, обмови, плітки, зарозумілість та безлад. ²¹Боюся, що коли прийду знову, мій Отець упокорить мене перед вами, і я заплачу над багатьма, хто згрішив раніше й не відвернувся від нечистоти, статевого гріха та хтивості, яким вони віддавалися.