Даниїл 5

5 ¹Цар Валтасар влаштував великий бенкет для тисячі вельмож і пив вино перед тією тисячею. ²Куштуючи вино, Валтасар наказав принести золоті й срібні посудини, які його батько Навуходоносор забрав із єрусалимського храму, щоб із них пили цар, його вельможі, дружини та наложниці. ³Тоді принесли золоті посудини, забрані з храму — дому нашого Отця в Єрусалимі; і цар, його вельможі, дружини та наложниці пили з них. ⁴Вони пили вино й славили богів із золота, срібла, бронзи, заліза, дерева та каменю.

⁵І тієї ж миті з’явилися пальці людської руки й почали писати на вапні стіни царського палацу, навпроти світильника, і цар бачив руку, що писала. ⁶Обличчя царя зблідло, і думки налякали його; стегна його ослабли, і коліна вдарялися одне об одне.

⁷Цар голосно покликав заклиначів, звіздарів і ворожбитів. І сказав мудрецям вавилонським: «Хто прочитає цей напис і скаже мені, що він означає, той одягнеться в багряницю, матиме золотий ланцюг на шиї й правитиме третім у царстві». ^a a v7 Валтасар був співправителем за свого відсутнього батька Набоніда, тож «третій у царстві» був найвищим званням, яке він міг надати.

⁸Тоді прийшли всі мудреці царя, але ніхто не зміг прочитати напису чи сказати цареві, що він означає. ⁹Тож цар Валтасар злякався ще більше, обличчя його зблідло ще дужче, і вельможі його розгубилися.

¹⁰Почувши слова царя та його вельмож, цариця увійшла до бенкетної зали й промовила: «Царю, живи вічно! Нехай не лякають тебе думки твої, і нехай не блідне обличчя твоє. ¹¹Є в царстві твоєму чоловік, у якому дух святих богів. За днів твого батька виявилися в ньому прозорливість, розуміння та мудрість, подібна до мудрості богів. Цар Навуходоносор, твій батько, — твій батько цар — поставив його начальником над чарівниками, заклиначами, звіздарями та ворожбитами, ¹²бо надзвичайний дух, знання та розуміння — тлумачення снів, пояснення загадок і розв’язання складних справ — знайшлися в цьому Даниїлові, якого цар назвав Валтасаром. Тож поклич Даниїла, і він усе розтлумачить».

Даниїл читає вирок Отця

¹³Даниїла привели до царя, і цар запитав його: «Чи ти Даниїл, один із юдейських вигнанців, яких мій батько цар привів з Юдеї? ¹⁴Я чув, що в тобі дух богів — світло, розуміння та рідкісна мудрість знайшлися в тобі. ¹⁵Привели до мене мудреців і заклиначів, щоб прочитали цей напис і сказали мені, що він означає, та вони не змогли. ¹⁶Я чув, що ти вмієш тлумачити й розв’язувати складні справи. Якщо прочитаєш цей напис і скажеш мені, що він означає, то одягнешся в багряницю, матимеш золотий ланцюг на шиї й правитимеш третім у царстві».

¹⁷Даниїл відповів цареві: «Залиш свої дари собі, а нагороди свої віддай іншому. І все ж я прочитаю цареві напис і скажу йому, що він означає. ¹⁸Царю, Всевишній, наш Отець, дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, велич, славу та пишноту. ¹⁹Через велич, яку він дав йому, усі народи, племена та язики тремтіли й боялися перед ним. Кого хотів, він убивав, і кого хотів, лишав живим; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував. ²⁰Та коли серце його загордилося і дух його став зухвалим, його скинули з царського престолу й відібрали в нього славу. ²¹Його прогнали від людей, і розум його став як у звіра; він жив з дикими ослами, його годували травою, як вола, і роса небесна зрошувала його, аж поки не пізнав, що Всевишній, наш Отець, володарює над царством людським і ставить над ним того, кого забажає.

²²А ти, Валтасаре, сину його, не впокорив свого серця, хоч і знав усе це. ²³Натомість ти піднісся проти Владики небес. Ти звелів принести перед себе посудини з його дому, і ти, твої вельможі, дружини та наложниці пили з них вино. Ти славив богів зі срібла, золота, бронзи, заліза, дерева та каменю — богів, які не бачать, не чують і нічого не знають. А того, у чиїй руці твій подих і кому належать усі твої дороги, — нашого Отця — ти не вшанував. ²⁴Тому він послав руку, що написала цей напис.

²⁵Ось напис, що був накреслений: МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ПАРСІН.

²⁶Ось що він означає: МЕНЕ — наш Отець полічив дні твого царства й поклав йому край.

²⁷ТЕКЕЛ — тебе зважено на терезах і визнано недостатнім.

²⁸ПЕРЕС — царство твоє поділене й віддане мідянам та персам».

²⁹Тоді Валтасар дав наказ, і Даниїла вбрали в багряницю, наклали золотий ланцюг йому на шию й проголосили його третім правителем у царстві.

³⁰Тієї ж ночі Валтасара, царя вавилонян, було вбито. ³¹А Дарій мідянин прийняв царство, маючи близько шістдесяти двох років.