2 Царів 18

18 ¹Третього року правління Осії, сина Ели, царя Ізраїлю, Єзекія, син Ахаза, став царем Юдеї. ²Було йому двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він двадцять дев’ять років у Єрусалимі. Його матір’ю була Авія, дочка Захарія. ³Він робив те, що було правильним в очах нашого Отця, як робив його батько Давид. ⁴Він усунув жертовні пагорби, розбив священні стовпи, зрубав Ашеру й розтрощив на шматки мідну змію, яку зробив Мойсей,— бо аж до того часу ізраїльтяни кадили їй; звали її Нехуштан. ^a a v4 Нехуштан означає «мідна річ» — зневажлива назва мідного ідола, на якого перетворився той змій, колись справжній знак від нашого Отця, а тепер предмет неправедного поклоніння. ⁵Він покладався на нашого Отця, Бога Ізраїлю; не було царя Юдеї, рівного йому, ні до нього, ні після нього. ⁶Він горнувся до нашого Отця, ніколи не переставав іти за ним і дотримувався заповідей, які наш Отець дав Мойсею. ⁷Йому велося всюди, куди б він не вирушав, бо наш Отець був із ним. Він повстав проти царя Ассирії, відмовившись служити йому. ⁸Він розбив филистимлян аж до Гази та її околиць, від сторожової вежі до укріпленого міста.

⁹Четвертого року Єзекії — сьомого року Осії, сина Ели, царя Ізраїлю — Салманасар, цар Ассирії, виступив проти Самарії й узяв її в облогу. ¹⁰Через три роки вони здобули її — шостого року Єзекії, дев’ятого року Осії, царя Ізраїлю,— Самарію було здобуто. ¹¹Цар Ассирії вигнав Ізраїль до Ассирії й оселив їх у Халаху, на річці Хаворі в Ґозані та в містах мідян, ¹²бо вони знехтували голосом нашого Отця й порушили його заповіт — усе, що наказав Мойсей, слуга нашого Отця,— не слухаючи й не виконуючи його.

Ассирія виступає проти Юдеї

¹³Чотирнадцятого року царя Єзекії Сеннахирим, цар Ассирії, напав на всі укріплені міста Юдеї і здобув їх. ¹⁴Тоді Єзекія, цар Юдеї, послав до царя Ассирії в Лахиш сказати: «Я згрішив; відступи, і я понесу все, що ти накладеш на мене». Цар Ассирії наклав на Єзекію, царя Юдеї, близько одинадцяти тонн срібла й однієї тонни золота. ¹⁵Єзекія віддав йому все срібло, яке знайшлося в домі нашого Отця та в царських скарбницях. ¹⁶Того часу Єзекія зняв золото з дверей храму нашого Отця та з одвірків, які він, Єзекія, цар Юдеї, був покрив, і віддав його цареві Ассирії.

¹⁷Цар Ассирії послав свого головнокомандувача, старшого придворного й воєначальника з великим військом із Лахиша до царя Єзекії в Єрусалим. Вони піднялися до Єрусалима і стали біля водоводу верхнього ставу, на дорозі до Поля білильника. ¹⁸Вони покликали царя, і до них вийшов Еліакім, син Хілкії, управитель палацу, з писарем Шевною та літописцем Йоахом, сином Асафа. ¹⁹Воєначальник сказав їм: «Скажіть Єзекії: так говорить великий цар, цар Ассирії: Що це за надія, на яку ти покладаєшся? ²⁰Ти кажеш: є в мене задум і сила для війни,— та це лише слова. Тож на кого ти покладаєшся, що повстав проти мене? ²¹Ось ти покладаєшся на Єгипет, на той надтріснутий очеретяний ціпок, що протинає руку кожному, хто на нього обіпреться. Таким є фараон, цар Єгипту, для всіх, хто покладається на нього. ²²А якщо ти скажеш: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога“,— то хіба це не той, чиї висоти та жертовники усунув Єзекія, кажучи Юдеї та Єрусалиму: „Поклоняйтеся перед цим жертовником у Єрусалимі“? ²³Тож укладемо заклад із моїм володарем, царем Ассирії: я дам тобі дві тисячі коней, якщо ти зможеш посадити на них вершників. ²⁴Як же ти відіб’єш хоч одного намісника з найменших слуг мого володаря, покладаючись на Єгипет щодо колісниць і вершників? ²⁵Хіба без Господа я виступив проти цього місця, щоб знищити його? Господь сказав мені: Піди проти цієї землі й знищ її».

²⁶Еліакім, син Хілкії, Шевна та Йоах сказали воєначальникові: «Будь ласка, говори до нас, твоїх слуг, арамейською — ми її розуміємо. Не говори єврейською, бо люди на мурі слухають».

²⁷Воєначальник відповів: «Хіба мій володар послав мене сказати це лише твоєму володареві й тобі, а не людям на мурі, які разом із вами їстимуть свій послід і питимуть свою сечу?»

²⁸Тоді воєначальник став і гучно закричав єврейською: «Слухайте слово великого царя, царя Ассирії! ²⁹Так говорить цар: Нехай Єзекія не обманює вас, бо він не зможе врятувати вас від його руки. ³⁰Нехай Єзекія не переконує вас покладатися на Господа, кажучи: „Господь неодмінно врятує нас; це місто не потрапить до рук царя Ассирії“. ³¹Не слухайте Єзекії. Так говорить цар Ассирії: укладіть зі мною мир і вийдіть до мене — і кожен із вас їстиме від своєї виноградної лози та смоковниці й питиме зі своєї водойми, ³²аж поки я не заберу вас до землі, подібної до вашої,— землі зерна й молодого вина, хліба й виноградників, оливкових дерев і меду,— щоб ви жили, а не вмирали. Не слухайте Єзекії, бо він вводить вас в оману, кажучи: „Господь урятує нас“. ³³Чи хоч один із богів тих народів урятував свою землю від руки царя Ассирії? ³⁴Де боги Хамата й Арпада? Де боги Сепарваїма, Хени та Івви? Чи врятували вони Самарію від моєї руки? ³⁵Хто з усіх богів цих земель урятував свою землю від моєї руки, щоб Господь урятував Єрусалим від моєї руки?»

³⁶Та люди мовчали й не відповіли йому жодного слова, бо цар наказав: «Не відповідайте йому». ³⁷Еліакім, син Хілкії, управитель палацу, писар Шевна та літописець Йоах, син Асафа, прийшли до Єзекії в роздертому одязі й переказали слова воєначальника.