2 Царів 17

17 ¹Дванадцятого року Ахаза, царя Юдеї, Осія, син Ели, став царем над Ізраїлем у Самарії й царював дев’ять років. ²Він чинив зло в очах нашого Отця, хоча й не так, як царі Ізраїлю, що були до нього. ³Салманасар, цар Ассирії, вирушив проти нього, і Осія став його васалом та платив йому данину. ⁴Та цар Ассирії виявив, що Осія замишляє зраду: той посилав послів до Со, царя Єгипту, і перестав платити цареві Ассирії щорічну данину. Тому цар Ассирії схопив його й закував у в’язниці. ⁵Цар Ассирії вторгся в усю землю, підійшов до Самарії й облягав її три роки.

Самарія падає перед Ассирією

⁶Дев’ятого року Осії цар Ассирії взяв Самарію, вигнав Ізраїль до Ассирії й оселив їх у Халаху, на Хаворі, річці Гозана, та в містах Мідії.

⁷Усе це сталося тому, що Ізраїль згрішив проти нашого Отця, який вивів їх із Єгипту, з-під руки фараона, царя Єгипту, а вони поклонялися іншим богам ⁸і наслідували звичаї народів, яких наш Отець вигнав перед ними, та ті звичаї, які запровадили царі Ізраїлю. ⁹Ізраїль потай чинив неправедне проти нашого Отця, будуючи жертовні пагорби в усіх своїх містах, від сторожової вежі до укріпленого міста. ¹⁰Вони поставили священні стовпи й стовпи Ашери на кожному високому пагорбі та під кожним зеленим деревом. ¹¹На кожному жертовному пагорбі вони палили кадило, як народи, яких наш Отець вигнав перед ними. Вони чинили зло, що розгнівляло нашого Отця.

¹²Вони служили ідолам, хоча наш Отець сказав їм: «Не робіть цього». ¹³Наш Отець застерігав Ізраїль та Юдею через кожного пророка й провидця: «Відверніться від своїх злих доріг і дотримуйтесь моїх заповідей та постанов — усього закону, який я дав вашим предкам і послав вам через моїх слуг пророків».

¹⁴Та вони не слухали. Вони зробилися твердошиїми, як їхні предки, що не довіряли нашому Отцеві. ¹⁵Вони відкинули його постанови, заповіт із їхніми предками та його застереження. Вони гналися за нікчемними ідолами й самі стали нікчемними, наслідуючи навколишні народи, які наш Отець заборонив їм копіювати. ¹⁶Вони покинули всі заповіді нашого Отця, зробили двох литих ідолів-телят і стовп Ашери, кланялися всьому зоряному воїнству небес і служили Ваалові. ¹⁷Вони спалювали своїх синів і дочок у жертву, займалися ворожінням та чаклунством, продали себе, щоб чинити зло перед нашим Отцем, розгнівляючи його. ¹⁸Тож наш Отець, розлючений на Ізраїль, усунув їх від свого обличчя. Залишилося тільки плем’я Юди, ¹⁹та й Юда не дотримувався заповідей нашого Отця, а наслідував звичаї Ізраїлю. ²⁰Тому наш Отець відкинув усіх нащадків Ізраїлю, завдав їм страждань і віддав їх грабіжникам, аж доки не відкинув їх від свого обличчя. ²¹Коли наш Отець відірвав Ізраїль від дому Давида, вони настановили своїм царем Єровоама, сина Невата. Єровоам відвернув Ізраїль від нашого Отця й повів їх у великий гріх. ²²Ізраїль уперто тримався всіх гріхів, які скоїв Єровоам; вони не відверталися від них, ²³аж доки наш Отець не усунув Ізраїль від свого обличчя, як і сказав через усіх своїх слуг пророків. Так Ізраїль було вигнано з його землі до Ассирії, де він залишається до цього дня.

Чужинці заселяють землю

²⁴Цар Ассирії привів людей із Вавилону, Кути, Авви, Хамату й Сефарваїму та оселив їх у містах Самарії замість Ізраїлю. Вони заволоділи Самарією й оселилися в її містах. ²⁵Коли вони вперше там оселилися, то не поклонялися нашому Отцеві; тож він послав на них левів, які вбили декого з них. ²⁶Вони сказали цареві Ассирії: «Народи, яких ти переселив до міст Самарії, не знають, чого вимагає бог цієї землі. Тож він послав на них левів, які вбивають їх, бо вони не знають, чого вимагає бог цієї землі».

²⁷Цар Ассирії наказав: «Відішліть назад одного священника, якого ви вигнали із Самарії. Нехай він живе там і навчає народ, чого вимагає бог цієї землі».

²⁸Тож один зі священників, переселених із Самарії, оселився у Вефілі й навчав їх, як поклонятися нашому Отцеві.

²⁹Та кожен народ зробив своїх власних богів і поставив їх у святилищах на жертовних пагорбах, які збудували самаряни, кожен народ у містах, де він жив. ³⁰Люди з Вавилону зробили Суккот-Бенота, ті, що з Кути, зробили Нергала, ті, що з Хамату, зробили Ашиму, ³¹аввіти зробили Нивхаза й Тартака, а сефарваїти спалювали своїх дітей у вогні в жертву Адрамелехові й Анамелехові, богам Сефарваїму. ³²Вони поклонялися нашому Отцеві, та все ж настановили з-поміж себе всіляких священників для жертовних пагорбів, які приносили за них жертви у святилищах. ³³Вони поклонялися нашому Отцеві, та все ж служили своїм власним богам за звичаями народів, з яких їх переселили. ³⁴До цього дня вони дотримуються своїх колишніх звичаїв. Вони не поклоняються нашому Отцеві й не дотримуються устав, правил, закону та заповіді, які наш Отець дав дітям Якова, якого він назвав Ізраїлем.

³⁵Коли наш Отець уклав із ними заповіт, він заповів їм: «Не поклоняйтеся іншим богам, не кланяйтеся їм, не служіть і не приносьте їм жертв. ³⁶Але ваш Отець вивів вас із Єгипту великою силою й простягнутою рукою — йому поклоняйтеся. Йому кланяйтеся, йому приносьте жертви. ³⁷Завжди пильно дотримуйтесь устав, правил, закону та заповіді, які він написав вам. Не поклоняйтеся іншим богам. ³⁸Не забувайте заповіту, який я уклав із вами, і не поклоняйтеся іншим богам. ³⁹Але поклоняйтеся вашому Отцеві, і він визволить вас від руки всіх ваших ворогів».

⁴⁰Проте вони не слухали, а вперто трималися своїх колишніх звичаїв. ⁴¹Ці народи поклонялися нашому Отцеві, та все ж служили своїм ідолам. Їхні діти й онуки роблять так, як робили їхні предки, до цього дня.