2 Царів 19

19 ¹Коли цар Єзекія почув це, він роздер свій одяг, одягнувся у веретище й пішов до дому нашого Отця. ²Він послав Еліакима, управителя палацу, писаря Шевну та старших священників, усіх у жалобному одязі, до пророка Ісаї, сина Амоса. ³Вони сказали йому: «Єзекія каже: Сьогодні день страждання, докору й ганьби; діти досягли часу народження, та немає сили, щоб привести їх на світ. ⁴Можливо, твій Отець почує всі слова головного воєначальника, якого послав його володар, цар ассирійський, щоб глузувати з живого Отця, і засудить слова, які почув. Тож молися за останок, що вцілів.»

⁵Коли слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,

⁶Ісая сказав їм: «Скажіть вашому володареві: наш Отець каже: Не бійся слів, які ти почув, якими слуги царя ассирійського зневажили мене. ⁷Я вкладаю в нього дух: він почує звістку, повернеться до свого краю, і там Я повалю його мечем.»

⁸Коли головний воєначальник почув, що цар ассирійський залишив Лахіш, він відступив і знайшов його, коли той воював проти Лівни. ⁹А цар почув про Тіргаку, царя Кушу: «Ось він вирушив, щоб воювати проти тебе». Тож він знову послав посланців до Єзекії: ¹⁰«Скажіть Єзекії, цареві Юдиному: Нехай не обманює тебе твій Бог, на якого ти покладаєшся, обіцяючи, що Єрусалим не впаде до рук царя ассирійського. ¹¹Ось ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма краями, цілком знищивши їх. Чи будеш ти врятований? ¹²Хіба боги тих народів, яких знищили мої попередники, врятували їх — Ґозан, Харан, Рецеф і людей Едену, що в Телассарі? ¹³Де цар Хамату, цар Арпаду та цар міста Сепарваїму, Хени й Івви?»

Єзекія розгортає це перед Отцем

¹⁴Єзекія взяв листа від посланців і прочитав його. Потім він пішов до дому нашого Отця й розгорнув його перед ним. ¹⁵Єзекія молився перед нашим Отцем: «Боже Ізраїлю, що сидиш над херувимами, ти один є Богом над усіма царствами землі; ти створив небо та землю. ¹⁶Схили своє вухо, наш Отче, і почуй; відкрий свої очі й поглянь. Почуй слова Сеннахіріма, які він послав, щоб глузувати з живого Отця. ¹⁷Справді, наш Отче, царі ассирійські знищили народи та їхні землі, ¹⁸і покидали їхніх богів у вогонь; бо то були не боги, а діло людських рук, дерево й камінь. Тому вони знищили їх. ¹⁹Тепер, наш Отче, спаси нас від його руки, щоб усі царства землі пізнали, що ти один є Богом.»

Отець упокорює гордість Сеннахіріма

²⁰«Ось що каже наш Отець, Бог Ізраїлю: Я почув твою молитву до мене про Сеннахіріма, царя ассирійського. ²¹Ось що каже наш Отець проти нього: Незаймана Дочка Сіону зневажає й насміхається з тебе; Дочка Єрусалима хитає головою тобі вслід. ²²Кого ти зневажав і проти кого богохульствував? Проти кого ти підняв свій голос і звів свої очі в гордині? Проти Святого Ізраїлевого! ²³Через своїх посланців ти глузував із Володаря Отця й казав: Безліччю своїх колісниць я зійшов на височини гір, у далекі закутки Лівану. Я зрубав його найвищі кедри, його добірні кипариси. Я досягнув його найдальшої височини, його найгустішого лісу. ²⁴Я копав колодязі й пив чужі води; підошвами своїх ніг я висушив усі потоки Єгипту. ²⁵Хіба ти не чув? Давно Я це зробив; від днів прадавніх Я це задумав. Тепер Я здійснив це, щоб ти перетворив укріплені міста на купи руїн. ²⁶Їхні мешканці, позбавлені сили, були збентежені й засоромлені. Вони були як польові рослини, як ніжні зелені паростки, як трава, що проростає на дахах, спалена, перш ніж виросте. ²⁷Але Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і коли входиш, і твою лють проти мене. ²⁸За твою лють проти мене й твою зухвалість, що досягла моїх вух, Я вкладу свій гак у твій ніс і свою вуздечку у твої губи й поверну тебе назад тією дорогою, якою ти прийшов.

²⁹Ось твій знак, Єзекіє: цього року їж те, що саме виросте, наступного року — те, що зійде з того; а третього року сійте й жніть, саджайте виноградники та їжте їхній плід. ³⁰Знову останок дому Юдиного пустить коріння внизу й принесе плід угорі. ³¹Бо з Єрусалима вийде останок, а з гори Сіон — гурт тих, що вціліли. Ревність Отця небесних воїнств здійснить це.

³²«Тож ось що каже наш Отець про царя ассирійського: Він не ввійде до цього міста й не випустить сюди стріли, не вийде проти нього зі щитом і не насипле проти нього облогового валу. ³³Тією дорогою, якою прийшов, він повернеться; він не ввійде до цього міста,— каже наш Отець. ³⁴Я захищу це місто й спасу його заради самого себе й заради мого слуги Давида.»

³⁵Тієї ночі ангел нашого Отця вийшов і вразив сто вісімдесят п’ять тисяч в ассирійському таборі. На світанку, коли вони встали,— там лежали всі мертві тіла. ³⁶Тож Сеннахірім, цар ассирійський, знявся з табору й відступив. Він повернувся до Ніневії та залишився там. ³⁷Коли він поклонявся в храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех і Шарецер убили його мечем і втекли до Арарату. Його син Есархаддон зацарював замість нього.