Що розповіли нам наші батьки
Для керівника хору. Повчальний псалом синів Кореєвих.
Народ переказує завоювання, про яке розповідали батьки, а тоді ставить поруч сьогодення: розбиті, пограбовані, продані задешево, посміховисько серед народів — і, як вони наполягають, без відступу від завіту. Молитва закінчується питанням до їхнього Отця: чому ти спиш?
44 1Отче наш, ми чули на власні вуха; наші батьки розповіли нам про діла, які ти звершив у їхні дні, у дні давні. 2Своєю рукою ти вигнав народи, а наших батьків насадив; ти розтрощив племена, а наших батьків визволив. 3Бо не своїм мечем здобули вони землю, і не власна рука врятувала їх; але то була твоя правиця, твоя рука і світло твого обличчя — бо ти вподобав їх.
4Ти — мій Цар, Отче наш; звели перемоги Якова. 5Тобою ми відтісняємо наших ворогів; твоїм іменем ми топчемо тих, хто повстає проти нас. 6Бо не на лук свій я покладаюся, і меч мій не рятує мене. 7Але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив тих, хто ненавидить нас. 8Нашим Отцем ми хвалилися цілий день і славитимемо ім’я твоє повік. a a v8 Села: музична або богослужбова позначка в псалмі, що, імовірно, вказує на паузу чи мить тихого роздуму.
9Та нині ти відкинув нас і зганьбив, і більше не виходиш з нашими військами. 10Ти змушуєш нас відступати перед ворогом, а ті, хто ненавидить нас, грабують нас, як хочуть. 11Ти віддаєш нас, наче овець, на поживу і розсіяв нас між народами. 12Ти продаєш народ свій майже задарма і не маєш зиску з їхнього продажу. 13Ти робиш нас наругою для наших сусідів, глумом і зневагою для тих, хто довкола нас. 14Ти робиш нас приказкою між народами, народом, на який інші народи хитають головою. 15Цілий день ганьба моя передо мною, і сором укрив моє обличчя, 16від голосу того, хто ганьбить і кривдить, перед обличчям ворога, який мститься.
17Усе це спіткало нас, та ми не забули тебе і не зрадили твого заповіту. 18Серце наше не відвернулося назад, і кроки наші не збочили з твоєї стежки, 19хоч ти розтрощив нас у лігві шакалів і вкрив нас глибокою темрявою. 20Якби ми забули ім’я нашого Отця або простягнули руки свої до чужого бога, 21хіба наш Отець не виявив би цього? Бо він знає таємниці серця. 22Та заради тебе нас убивають цілий день; нас вважають за овець на заколення. b b v22 Павло підносить саме цей зойк, описуючи віруючих, які страждають за те, що йдуть за Ісусом, — проте «у всьому цьому ми більш ніж переможці завдяки тому, хто полюбив нас» (Римлян 8:36-37). Отець ніколи не покидає своїх дітей, навіть коли вірність коштує всього.
23Пробудися! Чому ти спиш, Владарю Отче? Збудися; не відкидай нас навіки. 24Чому ти ховаєш обличчя своє і забуваєш про нашу недолю і про наш гніт? 25Бо ми схилилися аж до пороху; тіло наше припало до землі. 26Повстань і допоможи нам! Визволи нас заради твоєї незмінної любові.
