Євангеліє від Луки 9

Розділ 9.

9 ¹Ісус скликав дванадцятьох, дав їм силу та владу над усіма демонами й уздоровляти хвороби. ²І послав їх звіщати Царство нашого Отця й зцілювати хворих.

³Він сказав їм: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, і не беріть по дві сорочки. ⁴У який дім увійдете, там залишайтеся і звідти вирушайте. ⁵А де вас не приймуть, обтрусіть порох зі своїх ніг, виходячи з того міста, на свідчення проти них».

⁶І вони рушили та ходили від села до села, звіщаючи Добру Звістку й усюди зцілюючи.

⁷Ірод-тетрарх почув про все, що відбувалося, і був збентежений, бо одні казали, що Іван воскрес із мертвих, ⁸інші — що з’явився Ілля, а ще інші — що воскрес один із давніх пророків. ⁹Ірод сказав: «Івана я стяв — хто ж тоді цей, про кого я чую таке?» І намагався побачити його.

П’ять хлібин нагодували п’ять тисяч

¹⁰Коли апостоли повернулися, то розповіли Ісусові про все, що зробили. Він узяв їх і відійшов осторонь до міста, що зветься Віфсаїда. ¹¹Але натовпи дізналися й пішли за ним. Він прийняв їх, говорив їм про Царство нашого Отця і зцілював тих, хто цього потребував. ¹²Коли день схилявся до вечора, дванадцятеро підійшли й сказали йому: «Відпусти натовп, щоб вони пішли в навколишні села та хутори знайти нічліг і їжу, бо ми тут у безлюдному місці».

¹³Він сказав: «Ви дайте їм їсти». Вони відповіли: «У нас лише п’ять хлібин і дві рибини — хіба що підемо й купимо їжі на весь цей натовп».

¹⁴Бо чоловіків було близько п’яти тисяч. Він сказав своїм учням: «Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят».

¹⁵Вони так і зробили, і розсадили всіх. ¹⁶Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, подивився на небо, благословив і розламав їх, а тоді давав учням, щоб роздавали натовпові. ¹⁷Усі їли й наситилися, і залишками наповнили дванадцять кошиків.

За кого ви мене вважаєте?

¹⁸Одного разу, коли Ісус молився на самоті, а учні були поряд, він запитав їх: «За кого вважають мене люди?»

¹⁹Вони відповіли: «За Івана Хрестителя. Інші — за Іллю. А ще інші — що воскрес один із давніх пророків».

²⁰«А ви за кого мене вважаєте?» — запитав він. Петро відповів: «За Христа нашого Отця». ^a a v20 Коли Петро називає Ісуса «Христом нашого Отця», він визнає Ісуса Помазанцем, посланим Отцем, — Сином, відмінним від Отця, який його послав.

Син Людський мусить страждати

²¹Ісус суворо застеріг їх, наказавши нікому про це не говорити,

²²кажучи: «Син Людський мусить багато вистраждати і бути відкинутим старійшинами, первосвящениками та книжниками, бути вбитим, а третього дня воскреснути».

²³Тоді він сказав усім: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе, бере свій хрест щодня і йде за мною. ²⁴Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя заради мене, той його збереже. ²⁵Бо яка користь людині, якщо здобуде цілий світ, а себе самого занапастить чи згубить? ²⁶Хто посоромиться мене та моїх слів, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у своїй славі та славі Отця і святих ангелів. ²⁷Та правду кажу вам: дехто з тих, що стоять тут, не зазнає смерті, доки не побачить Царства нашого Отця».

Отець прославляє свого Сина

²⁸Приблизно через вісім днів після цих слів Ісус узяв Петра, Івана та Якова й піднявся на гору помолитися. ²⁹Коли він молився, вигляд його обличчя змінився, а одяг став сліпучо-білим. ³⁰І ось двоє чоловіків розмовляли з ним — Мойсей та Ілля, ³¹які з’явилися у славі й говорили про його відхід, який він мав звершити в Єрусалимі.

³²Петра та його супутників зморив сон; а коли прокинулися, то побачили його славу й двох чоловіків, що стояли з ним. ³³Коли ті відходили від нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути. Зробімо три намети — один тобі, один Мойсеєві, один Іллі». Він не знав, що говорить.

³⁴Коли він це говорив, з’явилася хмара й накрила їх тінню; а коли вони ввійшли в неї, то злякалися.

³⁵І з хмари пролунав голос: «Це Син мій, мій Обранець, — слухайте його!» ^b b v35 На горі переображення власний голос Отця називає Ісуса «моїм Сином, моїм Обранцем» — той самий Син, яким тішиться Отець, нині явлений у славі.

³⁶Коли голос затих, Ісус залишився сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не розповідали, що бачили.

Батьків син, звільнений від темряви

³⁷Наступного дня, коли вони зійшли з гори, його зустрів великий натовп. ³⁸А один чоловік із натовпу закричав: «Учителю, благаю тебе, поглянь на мого сина, бо це єдина моя дитина. ³⁹Його хапає дух, і він раптом скрикує; той корчить його, аж піна йде, і ледве відступає, завдаючи йому мук. ⁴⁰Я благав твоїх учнів, щоб вигнали його, та вони не змогли».

⁴¹Ісус відповів: «О роде недовірливий та зіпсутий, доки мені бути з вами й терпіти вас? Приведи сюди свого сина».

⁴²Коли хлопець підходив, демон кинув його додолу й почав корчити. Але Ісус докорив нечистому духові, зцілив хлопця й повернув його батькові.

Сина Людського буде видано

⁴³І всі дивувалися величі нашого Отця. А поки всі захоплювалися всім, що робив Ісус, він сказав своїм учням:

⁴⁴«Вкладіть ці слова у свої вуха: Син Людський незабаром буде виданий у людські руки».

⁴⁵Але вони не зрозуміли цього слова — воно було приховане від них, щоб не збагнули його, — і боялися розпитувати його про це.

⁴⁶І виникла між ними суперечка, хто з них найбільший. ⁴⁷Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину й поставив її біля себе,

⁴⁸і сказав їм: «Хто приймає цю дитину в моє ім’я, той приймає мене, а хто приймає мене, той приймає того, хто послав мене. Бо хто найменший серед усіх вас, той великий».

⁴⁹Іван сказав: «Наставнику, ми бачили, як хтось виганяв демонів у твоє ім’я, і намагалися заборонити йому, бо він не ходить із нами».

⁵⁰«Не забороняйте йому, — сказав йому Ісус, — бо хто не проти вас, той за вас».

Ісус скеровує свій шлях до Єрусалима

⁵¹Коли наближалися дні, щоб він був узятий на небо, Ісус рішуче скерував свій шлях до Єрусалима. ⁵²Він послав поперед себе вісників. Вони пішли й увійшли в самарянське село, щоб приготувати для нього, ⁵³але тамтешні люди не прийняли його, бо він прямував до Єрусалима. ⁵⁴Побачивши це, учні Яків та Іван сказали: «Господи, чи хочеш, щоб ми звели вогонь із неба й знищили їх?»

⁵⁵Але він обернувся й докорив їм. ⁵⁶І вони пішли до іншого села.

Чого коштує йти за Ісусом

⁵⁷Коли вони йшли дорогою, хтось сказав йому: «Я піду за тобою, куди б ти не йшов».

⁵⁸Ісус сказав: «Лисиці мають нори, птахи небесні — гнізда, а Син Людський не має де голову прихилити».

⁵⁹Іншому він сказав: «Іди за мною». Той відповів: «Господи, дозволь мені спершу піти й поховати мого батька».

⁶⁰Але Ісус сказав йому: «Нехай мертві ховають своїх мертвих, а ти йди звіщати Царство нашого Отця».

⁶¹Ще інший сказав: «Я піду за тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися з тими, хто в мене вдома».

⁶²Ісус відповів: «Ніхто, хто кладе руку на плуг і озирається назад, не придатний для Царства нашого Отця».