Євангеліє від Луки 10

10 ¹Після цього Господь призначив ще сімдесят двох і послав їх по двоє перед Собою в кожне місто та місце, куди Сам мав іти.

²Він сказав їм: «Жнива великі, та робітників мало. Тож просіть Отця жнив, щоб послав робітників на свої жнива. ³Ідіть! Ось Я посилаю вас, як ягнят між вовків. ⁴Не беріть ні гаманця, ні торби, ні сандалів і нікого не вітайте в дорозі. ⁵У який дім увійдете, спершу скажіть: „Мир цьому дому.“ ⁶Якщо там буде людина миру, ваш мир спочине на ній; а як ні — повернеться до вас. ⁷Залишайтеся в тому домі, їжте і пийте, що дадуть, бо робітник вартий своєї плати. Не переходьте з дому в дім. ⁸А коли ввійдете в якесь місто і вас приймуть, їжте те, що вам подадуть. ⁹Зцілюйте там хворих і кажіть їм: „Царство нашого Отця наблизилося до вас.“ ¹⁰А коли ввійдете в місто, яке вас не прийме, вийдіть на його вулиці й скажіть: ¹¹„Навіть пил вашого міста, що пристав до наших ніг, ми обтрушуємо проти вас. Та знайте це: Царство нашого Отця наблизилося.“ ¹²Кажу вам: того дня Содому буде легше, ніж тому місту.

¹³«Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Якби чудеса, здійснені серед вас, сталися в Тирі та Сидоні, вони давно б покаялися, сидячи у волосяниці та попелі. ¹⁴Але Тиру і Сидону на суді буде легше, ніж вам. ¹⁵А ти, Капернауме, чи піднесешся до неба? Ти будеш скинутий до могили. ¹⁶Хто слухає вас, той слухає Мене; хто відкидає вас, той відкидає Мене; а хто відкидає Мене, той відкидає Того, Хто послав Мене.»

¹⁷Сімдесят двоє повернулися з радістю й сказали: «Господи, навіть демони підкоряються нам в ім’я Твоє.»

¹⁸Він сказав їм: «Я бачив, як сатана впав з неба, мов блискавка. ¹⁹Ось Я дав вам владу наступати на змій і скорпіонів та над усією силою ворога — і ніщо вам не зашкодить. ²⁰Та не радійте тому, що духи вам підкоряються, а радійте тому, що ваші імена записані на небесах.»

²¹Тієї миті Ісус зрадів у Святому Дусі й сказав: «Отче, Владико неба і землі, прославляю тебе — ти сховав це від мудрих та розумних і відкрив немовлятам. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби.»

²²«Усе передане Мені Моїм Отцем. Ніхто не знає, Хто є Син, окрім Отця, і Хто є Отець, окрім Сина — та того, кому Син захоче відкрити його.»

²³Потім, обернувшись до учнів, Він сказав окремо: «Блаженні очі, що бачать те, що бачите ви! ²⁴Бо кажу вам: багато пророків і царів хотіли побачити те, що бачите ви, та не побачили, і почути те, що чуєте ви, та не почули.»

Притча про доброго самарянина

²⁵Один законник устав і, випробовуючи Його, запитав: «Учителю, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»

²⁶Він сказав йому: «Що написано в Законі? Як ти читаєш?»

²⁷Той відповів: «Люби свого Отця всім своїм серцем, усією своєю душею, усією своєю силою, усім своїм розумом, а ближнього свого — як самого себе.»

²⁸Він сказав йому: «Ти відповів правильно. Роби так — і будеш жити.»

²⁹Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто мій ближній?»

³⁰Ісус відповів: «Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив до розбійників, які роздягли його, побили, а потім пішли, залишивши його напівмертвим. ³¹Випадково тією дорогою спускався священник; побачивши його, пройшов повз другим боком. ³²Так само й левит, прийшовши на те місце, побачив його й пройшов повз другим боком. ³³А один самарянин, що був у дорозі, натрапив на нього і, побачивши, змилосердився. ³⁴Він підійшов до нього, перев’язав йому рани, поливши їх олією та вином, посадив його на свою тварину, привіз до заїзду й подбав про нього. ³⁵Наступного дня він вийняв два срібняки, дав їх господареві заїзду й сказав: „Подбай про нього. А що витратиш понад те, я поверну тобі, коли повернуся.“ ³⁶Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім тому, хто потрапив до розбійників?»

³⁷Той відповів: «Той, хто виявив до нього милосердя.» Ісус сказав йому: «Іди й ти роби так само.»

Марта і Марія

³⁸Коли вони йшли, Ісус увійшов до одного села. Жінка на ім’я Марта прийняла Його у свій дім. ³⁹У неї була сестра на ім’я Марія, яка сіла біля ніг Господа й слухала Його науку. ⁴⁰А Марта клопоталася всілякою прислугою. Вона підійшла до Нього й сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра залишила мене служити самій? Скажи їй, щоб допомогла мені.»

⁴¹Та Господь відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся і клопочешся про багато чого, ⁴²а потрібне одне. Марія вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї.»